У залі Ярмолинецького Будинку дитячої та юнацької творчості відбувся меморіальний захід “Сторінки пам’яті” на честь Героя російсько-української війни Тараса Чвартацького.
Ярмолинчанин Тарас Чвартацький загинув, захищаючи Україну, 31 серпня минулого року. А 7 вересня, рік тому, Ярмолинеччина провела мужнього молодого воїна в останню мирську дорогу – Вічний спочинок Герой знайшов на місцевому кладовищі.
Саме у річницю поховання захисника у Ярмолинцях відбувся пам’ятний захід на його честь. Його організацію взяли на себе співробітники Будинку дитячої та юнацької творчості за сприяння Ярмолинецької селищної ради та центральної бібліотеки. Взяти участь у меморіальному зібранні мали можливість усі бажаючі – анонс був розміщений у соцмережах. До підготовки заходу долучилась і мама Героя – Тетяна Олександрівна.
Завдяки їй було оформлено предметну експозицію, де представлено особисті речі Тараса, його дитячі малюнки, світлини, шеврони, символіка “Азову”, нагороди. Поряд із дитячими та юнацькими роками розкривалися і дні служби у лавах 12-ї бригади “Азову”. На фото Тарас – усміхнений, світлий юнак, із почуттям гумору, такий, яким його знали рідні, близькі та друзі. І важко повірити, що про цього чудового хлопця, якому б ще жити, творити, любити, будувати Україну, залишились лише спогади. А ще – висока нагорода – орден “За мужність” III ступеня.
Ведучими заходу стали заступниця директора Ярмолинецького Будинку дитячої та юнацької творчості Тетяна Граб та студентка-першокурсниця Світлана Дячук, яка знала особисто Тараса та дружила з ним. А розпочалася година пам’яті зі спільного виконання Гімну України, а також хвилини мовчання, якою вшанували усіх, хто віддав життя за Україну.
Тарас Чвартацький народився в селищі Ярмолинці. Тут жив та виріс разом з мамою. У перший день повномасштабного вторгнення росії в Україну ухвалив для себе єдине правильне рішення – стати на захист рідної землі.
Він служив у 12-й бригаді спеціального призначення “Азов” Національної гварді у взводі вогневої підтримки на посаді – старший навідник на станковому автоматичному гранатометі “Полум’я”.
Окремий загін спеціального призначення “Азов” був створений 2014 року як добровольчий батальйон. До 11 листопада 2014 року – полк патрульної міліції особливого призначення МВС України. Наразі – формування Національної гвардії України в складі Східного оперативно-територіального об’єднання.
Тарас народився 12 березня 2000 року. Хлопець з пелюшок був невгамовним непосидою. Підростаючи, брався за геть усе: й у боксі себе пробував, й у карате, й комп’ютерні програми створював. Був лідером, ініціативним й креативним.
Навчався у місцевій школі №1. Закінчив Ярмолинецький технологічний ліцей. Цікавився астрономією, фізикою, хімією. Потім вступив до Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка на факультет психології.
Тарас намагався знайти свою справу та допомогти матері. Працював на автомийці, був на заробітках за кордоном. Намагався вступити на службу до Французького іноземного легіону, але повернувся на Батьківщину.
24 лютого 2022 року Тарас добровольцем вступив до лав Збройних Сил України. Спочатку служив в територіальній обороні. У березні 2023-го перевівся до Національної гвардії України та став бійцем 12-ої бригади спеціального призначення “Азов”. Мав позивний Новембер. Його він взяв у честь Олексія Чубашева, на якого рівнявся.
Олексій Чубашев – український військовий журналіст, військовослужбовець, майор Головного управління розвідки Міністерства оборони України, учасник російсько-української війни.
Старший солдат Тарас Чвартацький, позивний Новембер, загинув 31 серпня 2023 року, виконуючи бойове завдання біля міста Кремінна на Луганщині. Життя воїна обірвав ворожий артилерійський обстріл. Герою було лише 23…
Указом Президента України від 29 січня 2024 року за особисту мужність і самовідданні дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі посмертно нагороджено орденом “За мужність” III ступеня. Державну нагороду 15 травня вручили мамі загиблого Героя Тетяні Махнюк.
31 серпня 2024 року у Києві на Софіївській площі відкрили меморіальну виставку, присвячену загиблим азовцям. До неї увійшли історії життя бійців 12-ї бригади спеціального призначення “Азов” НГУ, батальйону спеціального призначення “Донбас”, 18 Слов’янської бригади НГУ та 3-ї окремої штурмової бригади 3СУ, які віддали життя за Україну. Виставку ініціювала громадська організація родин загиблих захисників України “Серце назовні” за підтримки департаменту суспільних комунікацій КМДА та патронатної служби “Янголи Азову”.
Не раз із уст азовців ми чули сакральний текст, молитву Азову, який читають бійці військового підрозділу АЗОВ та інші українські організації. Його було створено в 1936 році під назвою “Моя Молитва”. Автор Осип Мащак – підпільник ОУН (Організація Українських Націоналістів) – прагнув цими словами укріпити дух своїх соратників в умовах окупації України.
3 часом текст Мащака було розширено та перероблено, а його назва трансформувалась. Сучасні формулювання Молитви Українського Націоналіста були затверджені на початку 2014 року. Саме в цій редакції вона поширена серед військових та цивільних в наші дні. Ця молитва звучала і на похороні Героя, а також біля його могили, коли бойові побратими приїздили поклонитись пам’яті Тараса. Прозвучали невмирущі слова і під час “Сторінки пам’яті”.
Про дитячі роки Тараса поділилася спогадами хресна мама Алла Гуменюк, у словах класної керівниці Алли Горбатюк ожили миті шкільних років Героя, про веселу вдачу у колі друзів розповіла Світлана Дячук. Власну поезію, присвячену Тарасу Чвартацькому, прочитала місцева літераторка Ярослава Слободян.
А ще образ воїна оживав на екрані – у відео, які стали свідченням захоплення військово-патріотичними іграми та спортом ще із шкільної лави. Відео були створені оператором відеомонтажу Філіпом Гаврилюком.
Неймовірно зворушливим моментом стало відеозвернення побратимів Тараса, яке вони прислали із зони бойових дій. У словах бійців звучала подяка матері за добре виховання воїна-захисника, вірного побратима, справжнього патріота України. Дякували азовці Тетяні Олександрівні і за підтримку підрозділу, у якому служив Тарас: вона активно допомагає хлопцям закривати щоденні армійські потреби, а також придбала для них автівку.
Вшанувати пам’ять загиблого Героя приїхали також представники військової частини 3053 Західного оперативного територіального об’єднання Національної гвардії України, які були присутні на похованні воїна рік тому. Виступили перед присутніми представники владних структур – заступник Ярмолинецького селищного голови Іван Березовський та начальниця відділу освіти Ярмолинецької селищної ради Руслана Гаврилюк. До сліз зворушила проникливим виконанням пісні “Над землею тумани” учениця Сутковецького ЗЗСО I-III ст. ім. Романа Лабаня Віолетта Волошина.
Час пройшов непомітно, настільки емоційною була зустріч та розмова про життя юнака, відданого ідеї захисту рідної землі, яке обірвалося так швидко від ворожої кулі. Спогади, помережені смутком важкої втрати, слова матері, які сплелися у віршовані рядки пам’яті сина, нікого не залишили байдужими.
Як вдячність за увагу та повагу до пам’яті Тараса, його мати подарувала організаторам та найактивнішим учасникам зустрічі прапорці та брелоки із символікою “Азову” та позивним Тараса “November”. У свою чергу слова подяки линули на адресу Тетяни Олександрівни: від присутніх нацгвардійців, рідних, друзів та земляків, які прийшли підтримати матір та вшанувати Героя.
Усі бажаючі могли долучитися до збору на користь 12-ї бригади спеціального призначення “Азов” НГУ. Усього було зібрано 5100 гривень. Захід завершився покладанням квітів до портретів Героїв на Алеї Слави у центрі Ярмолинець та вшануванням їх пам’яті.
Наш кор.
