Для Михайла Хруща рідний край, сім’я та турбота про людей завжди були пріоритетом. Багато років його знали як директора Будинку культури у селі Правдівка, який він очолював до 2024 року. Понад рік цю роботу тимчасово виконує його дружина Людмила, адже Михайло був призваний на службу і сьогодні так само сумлінно та віддано захищає рідну Україну, як раніше працював удома.
Михайло Хрущ народився у селі Шарівка в дружній і працьовитій родині. Його батько, Микола Михайлович, працював водієм, а мати, Наталія Петрівна, усе життя присвятила медицині і нині працює фельдшером у Шарівській амбулаторії загальної практики сімейної медицини. Дитинство та шкільні роки Михайла пройшли на мальовничій рідній землі, де він закінчив місцеву школу. Після цього продовжив навчання в Хмельницькому торговельно-економічному технікумі, а згодом у Хмельницькому національному університеті, де здобув вищу освіту.
Зовсім молодим, у 20-річному віці Михайло Миколайович розпочав свою роботу завідуючим сільським будинком культури. Але це не завадило йому знайти підхід до людей та успішно організувати роботу закладу так, щоб культурне життя села стало цікаве і дітям, і дорослим. Він ставився до своїх обов’язків з особливою відданістю, як до чогось дуже особистого.
За його організації у Правдівці проводилися святкові концерти до Дня села, вечорниці, дитячі вистави, які завжди збирали багато глядачів, а самі діти обожнювали Михайла та із захопленням брали участь у заходах. Взимку традиційно разом із маленькими відвідувачами проводили новорічне посівання, ходили по селу та вітали односельчан із святами, даруючи тепло і святковий настрій. А ще він організовував літні дискотеки біля клубу, куди приходили не тільки діти, а й дорослі, щоб пограти більярд або теніс. Для Михайла клуб ніколи не був просто роботою — це була важлива частина його життя, місце, де він міг об’єднувати людей, дарувати радість і підтримувати громаду.
У цьому його завжди підтримувала дружина Людмила, яка була готова допомогти в будь-якій ситуації. Так сталося і в переломний момент у червні 2024 року, коли Михайло був призваний на військову службу для захисту рідної країни. Тоді Людмила Анатоліївна залишила роботу фельдшером та взяла на себе обов’язки чоловіка на посаді завідувача клубу — щоб продовжити його справу.
Сьогодні Михайло виконує завдання на Херсонському напрямку. Він переніс свої організаційні навички, любов до музики та почуття гумору на нову, але не менш важливу справу — службу в армії. Тут він залишається душею колективу, об’єднує вже не цивільних, а бойових побратимів. Терпіння, яке раніше допомагало працювати з людьми у клубі, тепер допомагає долати труднощі служби.
«Його найкраще характеризує відданість тому, що він любить — сім’ї, рідному селу, землі. Він вміє знаходити підхід до людей, згуртовувати їх і творчо вирішувати навіть побутові питання на службі. Він захищає не просто територію, а той світ, де колись були концерти в клубі, засіяні поля і дитячий сміх», — розповідає дружина Людмила.
Разом із нею Михайло нещодавно організував збір для дітей із прифронтових територій, щоб подарувати їм радість, солодкий смак дитинства та хоч трохи відволікти від жахів війни. Спільно із земляками вони зібрали іграшки, канцелярію та смаколики, які передали юним мешканцям.
Під час служби він особливо почав цінувати сім’ю, спілкування з друзями, переписку з рідними та дзвінки від тих, хто підтримує. «Найбільшим щастям і гордістю для мене є мої діти: дочка Ілонка та син Мишко. Вони — моє головне натхнення», — ділиться Михайло Миколайович. Його головна мрія зараз — повернутися додому живим і здоровим до своєї сім’ї. Крім того, він сподівається відновити клуб у Правдівці, зробивши його ще кращим і яскравішим місцем для зустрічей, а також знаходити час для роботи на землі і спільних моментів із близькими.
Ольга Купчак
