Василь Радіонов уже понад десять років активно займається волонтерською діяльністю, поєднуючи її з роботою старости села Соколівка. Починаючи з 2015 року, він організовує поїздки на фронт і координує надання гуманітарної допомоги військовим. Як старості, йому довіряють односельці — знають, що передані кошти, продукти й речі потраплять саме туди, де їх справді потребують. З часом ця діяльність набула чіткої організації: кожна поїздка ретельно планується, щоб допомога була максимально ефективною.
Василь Миколайович особисто вирушає на передову разом із місцевими волонтерами. За ці роки він здійснив понад дві сотні поїздок, відвідуючи різні ділянки фронту, де служать його земляки. Спочатку передавали переважно продукти, одяг і речі першої потреби, але з початком повномасштабного вторгнення масштаби та характер потреб змінилися. Тепер, окрім базових речей, громада фінансує закупівлю автомобілів, дронів, Starlink та іншого обладнання, що допомагає військовим ефективно виконувати бойові завдання й залишатися на зв’язку в складних умовах.
Активну участь у допомозі беруть жителі Соколівки, серед яких є постійні благодійники, а також колективи місцевих установ. Зокрема, у Соколівському ЗЗСО І–ІІІ ступенів регулярно організовують акції зі збору продуктів, домашньої консервації, випічки та іншого необхідного. Усе це передається старості для подальшої доставки на фронт. Завдяки згуртованості громади вдається підтримувати зв’язок із захисниками та оперативно реагувати на їхні потреби.
«Остання поїздка на фронт була два місяці тому — тоді вдалося завантажити лише пів буса. Зараз складніше зібрати допомогу: люди втомилися або мають власні клопоти. Але ми не зупиняємося і продовжуємо тримати зв’язок із нашими хлопцями, реагуємо на їхні прохання, — ділиться Василь Радіонов. — Є ті, хто підтримує постійно — саме на них тримається вся справа. Зараз важче зібрати продукти чи речі, але ми розуміємо, наскільки важлива ця допомога для наших захисників. І будемо робити все, що можемо».
Попри втому людей і зниження активності, Василь Радіонов не втрачає мотивації. Він переконаний: навіть найменша допомога має значення — це не просто речі чи кошти, а відчуття підтримки для бійців. Волонтерство стало для нього справою життя, а відповідальність перед тими, хто на фронті, — головним стимулом не зупинятись. Тому він і надалі робитиме все можливе, щоб допомога доходила туди, де її чекають.
Анастасія Граб
