40 років пам’яті та болю

26 квітня — День пам’яті жертв Чорнобильської катастрофи, однієї з найстрашніших трагедій в історії ядерної енергетики. Цьогоріч минає 40 років від дня аварії на Чорнобильській АЕС, яка стала найбільшою техногенною катастрофою такого масштабу у світі.

У грудні 2016 року Генеральна Асамблея ООН проголосила 26 квітня Міжнародним днем пам’яті про Чорнобильську катастрофу. Щороку цього дня відбуваються пам’ятні заходи, виставки та інформаційні події, присвячені Чорнобильській трагедії.

26 квітня 1986 року сталася аварія на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. З різницею у кілька секунд пролунали два вибухи: було зруйновано частину будівель, виникла масштабна пожежа. У повітря потрапила величезна кількість радіоактивних речовин.

До ліквідації наслідків аварії було залучено понад 600 тисяч осіб. Першими на боротьбу з вогнем стали пожежники Чорнобиля і Прип’яті, а також підрозділи з Києва та інших населених пунктів області, зокрема Білої Церкви. Уже за кілька хвилин після вибуху до осередку пожежі прибули підрозділи під керівництвом лейтенантів Володимира Правика та Віктора Кібенка. Вони розпочали гасіння вогню на покрівлі та в приміщеннях поблизу зруйнованого реактора.

У надзвичайно складних умовах із наслідками катастрофи боролися десятки й сотні тисяч людей. Як писала тогочасна преса: «Не більше півтори хвилини можна працювати на даху, де розкидані сильні джерела випромінювання… Жоден механізм, навіть найсучасніший, не витримує таких умов… І тоді йдуть люди — добровольці… Так народжується подвиг».

Попри значну кількість випадків захворювань і високу смертність унаслідок опромінення, радянська влада тривалий час замовчувала реальні масштаби трагедії. Після аварії різко зросла захворюваність на онкологічні хвороби, особливо серед дітей. Офіційна статистика довгий час залишалася незмінною і повідомляла лише про 31 загиблого, хоча реальні втрати значно більші.

Чимало учасників ліквідації отримали дози опромінення, несумісні з життям. Людський організм не витримував такого потужного радіаційного удару, особливо в перші години та дні після аварії.
Наші ярмолинчани також були серед тих, хто одним із перших став до ліквідації наслідків трагедії.

же 2 травня було направлено 28 добровольців із ремонтно-тракторного підприємства. Серед них — наймолодший, Дмитро Поліщук, якому було лише 23 роки. Вони з честю виконали свій обов’язок. На жаль, із тих 28 перших добровольців до сьогодні не дожили 20 осіб.

Упродовж 1986–1989 років із Ярмолинецького району було призвано 57 військовослужбовців — солдатів, сержантів та офіцерів. Також від району направлялися бригади швидкої медичної допомоги. Саперно-мостовий полк очолював підполковник Йосип Мосійчук.

Загалом понад 400 жителів Ярмолинецького району брали участь у ліквідації наслідків аварії. На жаль, багатьох із них уже немає серед живих.

Із нагоди 25-х роковин Чорнобильської трагедії, у 2011 році, в Ярмолинцях було відкрито пам’ятник героям і жертвам аварії. Його встановлено за сприяння голови районної державної адміністрації Івана Кирилюка.

У 2012 році створено громадську організацію «Чорнобильці Ярмолинеччини», метою якої є соціальний захист постраждалих. Значну підтримку в її діяльності надав голова адміністрації Валерій Кадиш. Також було видано книгу «Чорнобиль — місце подвигу» за сприяння Петра Добрянського.
Ми не маємо права забути тих, хто ціною власного життя і здоров’я захистив людство від радіаційної небезпеки.

Чорнобиль назавжди залишиться символом трагедії, мужності та самопожертви. Пам’ять про подвиг ліквідаторів житиме у віках.

Володимир Залецький, голова організації «Чорнобильці Ярмоличчини»

Залишити коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *