30 вересня, у другу річницю пам’яті полеглого Героя-земляка Тараса Чвартацького з позивним «November», на Алеї Пам’яті в Ярмолинцях відбулося зворушливе вшанування. За ініціативи його матері, Тетяни Махнюк, зібралися рідні, друзі та небайдужі мешканці, щоб згадати воїна, який віддав своє життя за Україну.
Присутні мали можливість переглянути відеофільм про Тараса, а його мати звернулася до всіх зі словами щирої подяки. Вона відзначила, що для неї надзвичайно важливо, що люди не забувають її сина та знаходять час, щоб розділити її біль.
Тетяна Олександрівна поділилася своїми думками про шлях боротьби: «Під час служби Тараса для мене головним було підтримувати фізичне, моральне здоров’я його, а також — побратимів. Коли Тарас загинув, першочерговою метою стало нести пам’ять про мого сина і про всіх полеглих, особливо жителів нашої громади, та захисників полку «Азов».
Попри те, що захід був організований експромтом, а QR-код на відеофільм з’явився лише напередодні, він мав особливу, душевну атмосферу. На столі лежали солодощі — «Тарас пригощає».
Важливим моментом заходу стало вручення подарунку подрузі Тараса, Ірині Мазур. Це був пульт для керування дронами, який тримав у руках найкращий пілот «Азову» з позивним «Байрон». Хоч пульт був пошкоджений, саме ним управляли дрони, що доставляли на позиції зброю та провізію, коли інший спосіб доставки був неможливий. Цю безцінну реліквію передала Ірині Тетяна за її активну підтримку бригади а невтомну роботу зі збору коштів на потреби підрозділу.
Однією з тих, хто поділився спогадами, була хрещена мати Тараса, Алла Гуменюк, яка навчалася з Тетяною Махнюк в одному класі й дружить із нею вже багато років. «Тараса я знаю якщо не з перших днів, то з перших тижнів, — розповіла вона. — А тому, як ніхто, можу сказати, скільки зусиль Таня вкладала у свого сина і скільки щоденної материнської турботи йому віддавала».
Також слово мав хрещений батько Тараса Леонід Сапоговський, який з теплотою згадував хлопчика, яким він був у дитинстві. Уже тоді було видно його допитливість, наполегливість та прагнення допомагати іншим. Підкреслював, що Тарас зростав добрим та чесним, адже дідусь завжди вчив його бути справжнім чоловіком. Його слова були сповнені гордості та болю, адже він знав, що з хлопчика виріс Герой, який віддав своє життя за Україну.
Зворушливою була презентація відеоролика, створеного друзями Тараса. На екрані один за одним з’являлися архівні кадри, що закарбували веселі моменти їхнього спільного життя: дружні посиденьки, яскраві подорожі та безтурботні посмішки. У цей момент ніхто з присутніх не міг стримати сліз, адже на тих коротких відео Тарас — живий, усміхнений, сповнений енергії — такий, яким його знали рідні, друзі та побратими. Після перегляду в небо піднявся кольоровий дим — синій і жовтий, як наш прапор, та червоний і чорний, як символ боротьби та незламності.
На поминальному заході зі словами скорботи та поваги виступила Світлана Терлецька. Хоч особисто вона не була знайома із Тарасом, завдяки дружбі свого сина Андрія із ним дізналася багато. За словами Андрія, Тарас вирізнявся надзвичайною прямотою — як у словах, так і в діях. Світлана наголосила, що навіть після загибелі Тарас залишається прикладом справжньої чесності та мужності не тільки для своїх однолітків, а й для старшого покоління.
Місцева поетеса та волонтерка Слава Слободян згадала Тараса теплими словами, підкреслюючи його світлу особистість та відвагу. Вона зачитала вірші, присвячені полеглому Герою, і поетичні рядки додали зустрічі тепла й щирості:
«Два роки з неба сюять очі-зорі
І пам’ять не згасає у серцях,
Твій кличе лунає світом неозорим,
Незламним вітром розвіває страх…»
Глибоко зворушив усіх присутніх фільм, продемонстрований директоркою Ярмолинецького краєзнавчого музею Катериною Шклярук. Він був присвячений життєвому шляху Тараса Чвартацького та дозволив побачити його не лише як Героя, а і як сина, друга та просто світлу людину.Зі словами глибокої шани та вдячності у ході зібрання звернулася до Тетяни Махнюк волонтерка, голова благодійної організації «Волонтер Ярмолинеччини» Наталя Беренда. Вона назвала її «прикладом незламності матері, яка не скорилася, не змирилася, а продовжує справу свого сина».
«Вся Україна вдячна вам за материнський подвиг, за те, що ви народили й зростили справжнього захисника, який став зразком відваги та любові до Батьківщини, — зауважила Наталя. — Його мужність і самовідданість є прикладом для всіх нас. Ми ніколи не забудемо його внесок у нашу перемогу… Ми захоплюємося вашою силою духу. Вам — наша глибока повага і шана. Дякуємо за сина-Героя!».
Цей день вкотре засвідчив, що пам’ять про Героя живе у серцях людей. Завдяки ініціативі матері, підтримці друзів та небайдужої громади історія Тараса Чвартацького не просто зберігається, а продовжує надихати. Його мужність і жертовність стали взірцем для рідних і для всієї України.
Ольга КУПЧАК
