Майстер-сержант Сергій Пшонюк, родом із Луганщини, свій шлях розпочав у 2003 році. Саме тоді був призваний до армії в місто Донецьк, у внутрішні війська МВС. Сергій швидко звик до армійського ритму: навчання, наряди, дисципліна. Але за два роки був звільнений у запас, тож повернувся до цивільної роботи, та ненадовго.
За кілька місяців зрозумів: армія стала частиною його життя. Тому у 2005-му вирішив повернутися — цього разу на службу за контрактом.
Військову частину Сергій обрав ближче до рідного дому — нині відома А2730, яка тоді базувалася в Бахмуті. У її складі пройшов чимало: проходив навчання, набирався досвіду, який згодом не раз ставав у нагоді, змінював посади: від водія — до начальника відділення зберігання, яким залишається і сьогодні.
Коли російські війська вперше вторглися на територію України, Сергій брав участь в антитерористичній операції. Разом із побратимами він утримував оборону проти переважаючих сил ворога, відбивши п’ять запеклих штурмів. Це були місяці важкої, виснажливої роботи, що перевіряла на міцність не лише фізично, а й внутрішньо.
Наприкінці 2015 року частину передислокували на Хмельниччину, що стало важливим етапом і в особистому житті Сергія. Разом із дружиною та трьома доньками він переїхав у селище Ярмолинці, де довелося облаштовувати житло та звикати до нових умов.
Повномасштабне вторгнення Сергій зустрів на Харківщині, де разом із підрозділом мав отримати нову техніку. «24 лютого прокинувся зранку від звуків вибухів, тож початок того жаху відчув одразу. Протягом трьох днів із хлопцями не мали змоги виїхати, але 27 лютого таки повернулися на місце призначення. Відтоді робота стала ще більш інтенсивною, додалося відповідальності», — пригадує військовослужбовець.
Тривалий час основними обов’язками Сергія була робота з технікою: прийом і передача автомобілів та іншого обладнання, ремонт, технічне обслуговування, а також виїзди за кордон для перевірки і доставки техніки. Зараз військовослужбовець перебуває на ротації — він розумів, що потрібна допомога тим, хто на сході нашої країни.
«Вже, звичайно, і втомився трохи, — зізнається майстер-сержант. — Але спершу треба вигнати ворога з рідної землі, а тоді вже думати про відпочинок. Працюємо спільно — як молоді, так і досвідчені військові. Безперечно, буває важко, але кожен розуміє, заради чого він тут».
Впродовж служби Сергій проявив себе як відповідальний, надійний і відданий військовий. Неодноразово був відзначений командуванням та отримав низку нагород, серед яких і відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції». За цей час змінилося багато — місце дислокації, умови, люди — але незмінним залишилося одне: вірність службі та рідній країні. І ось уже у жовтні Сергій Пшонюк відзначатиме професійний ювілей — 20 років у лавах підроздлу.
Анастасія Граб
