28 червня Конституції України виповнюється 29 років
Декларація про державний суверенітет України стала політико-правовою основою концепції розробки і прийняття нової Конституції, ухваленої Верховною Радою у травні 1991 року.
Проголошення 24 серпня 1991 року Акту про незалежність України, який було підтверджено грудневим референдумом, кардинально змінило ситуацію — значна частина положень цієї концепції вже не відповідала реаліям і втратила свою актуальність. Дві спроби зрушити з місця конституційний процес — винесення на всенародне та громадське обговорення у 1992 і 1993 роках двох варіантів проєкту Конституції закінчилися невдачею: Верховна Рада не затвердила жодного із варіантів.
Безкомпромісна позиція прихильників збереження радянської системи з одного боку та прибічників парламентської, президентської чи президентсько-парламентської — з іншого у жовтні 1993 остаточно загальмували конституційний процес, внаслідок чого залишилася чинною Конституція урср 1978 року, до якої на той час було внесено понад 200 правок.
Всередині парламенту ситуація була також непростою. Кожна політична сила, а головними були комуністи, соціалісти і Народний Рух України, мала своє бачення подальшого існування України. На той час я виконував обов’язки помічника народного депутата України від Народного Руху — Ігоря Тарасюка. Приймальня його знаходилася в тодішньому приміщенні Ярмолинецької селищної ради, де був і штаб районної організації НРУ. За дорученнями народного депутата часто доводилося бувати в Києві, їздити із ярмолинецькими рухівцями на мітинги під Верховну Раду. Як пам’ять про ту подію у мене зберігся транспарант із надписом «Новій Конституції України — бути!»
Депутатам 1-го скликання, які перші розпочали роботу над Конституцією, не вдалося довести справу до завершення через достроковий розпуск парламенту. Хоча вони встигли підготувати перший варіант Основного Закону. Однак новообраний парламент виявився таким же різновекторно направленим, як і попередній.
Ліві сили були категорично проти ухвалення Основного Закону. І довелося розпочинати все спочатку, з боротьбою і протистояннями.
Утім, конституційне напруження між парламентом і президентом вдалося зменшити: 18 травня 1995 року між ними було укладено Конституційний договір, у якому зафіксували основні засади управління державою. Крім того, зазначили терміни ухвалення Конституції: не пізніше як через рік із дня підписання договору. Щоправда, досягши компромісу, сторони про договір забули. Проблем у країні і так вистачало. Згадали про потребу ухвалення Основного Закону тільки на початку квітня 1996-го, коли рік, визначений у договорі, майже минув…
Маємо віддати належне тодішнім парламентарям: вже 4 квітня 10 депутатських фракцій (без соціалістів і комуністів) створили міжфракційну депутатську комісію з розробки Конституції під керівництвом заступника голови Народного Руху України Олександра Лавриновича. У травні до робочої групи долучилися соціалісти, а згодом і комуністи. На цей час було підготовлено й узгоджено 80% статей проєкту.
О 10 годині ранку 27 червня 1996 року спікер Олександр Мороз відкрив ранкове пленарне засідання парламенту і попередив колег, що вони працюватимуть без обідньої перерви.
Насправді він закриє засідання майже через добу…
Ігор Тарасюк пригадує, що того довгого дня всі депутати стежили один за одним — чи є в залі, чи голосує і як голосує. Вони сперечалися, гарячкували, просили слова, доводили, агітували й просувалися вперед. Сперечалися, здавалося б, через дрібниці: наприклад, називати парламент Верховною чи Народною Радою. Справжні баталії точилися навколо державної символіки: комуністи були категорично проти синьо-жовтого прапора. А обговорення статусі Криму тривало більше як три години.
Поділився своїми спогадами про конституційну ніч і директор Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН, депутат 2-го скликання Микола Жулинський. Він розповів, що давно не переживав такої святковості й водночас такої напруженості, як тієї історичної ночі.
Не було абсолютно ніякого бажання не те, що сну, навіть схилитися. Весь час у напруженості, весь час не можна було всидіти. Я пам’ятаю, мене кілька разів викликали для інтерв’ю. Я тоді сказав, що Конституція буде ухвалена. Я пам’ятаю, як до мене підійшов прокомуністичний Юлій Болдирєв і казав: «Давайте так, обміняємо — ви нам російську мову, а ми вам вашу символіку». Я кажу: «Буде і наша мова, і наша символіка. Ніхто на торг вже сьогодні з вами не піде», — пригадує він.
За словами Жулинського, тоді була хвиля емоційного напруження, і вже ніхто не сумнівався — Конституцію буде ухвалено. Процес був тривалий, бо треба було оголосити й ухвалити кожну статтю окремо. Остаточне ухвалення Основного Закону зайняло в депутатів 23 години без перерви.
Об 09:19 Конституцію було проголосовано. «За» — 321, «проти» — 45, «утрималось» — 12.
За кілька хвилин до ухвалення останньої статті в залі з’явився Леонід Кучма і, як згадує депутат Петро Осадчук, йому не залишилось нічого, окрім вибачитися перед депутатами «за те, що не зовсім коректно стимулював цей процес» і запропонував нагородити всіх найвищими нагородами України. Олександр Мороз у відповідь подякував президентові за «оригінальну участь у конституційному процесі», і зрештою вийшли всі разом і сфотографувались, як одна сім’я.
Це була перемога, велика перемога. З Днем конституції України!
Слава Україні! Героям слава!
Микола Побережний
