21 листопада — знаменна дата, що перетворилася на символ незворотності українського вибору. Саме цього дня ми відзначаємо День Гідності та Свободи — свято, встановлене Указом Президента України № 872/2014 від 13 листопада 2014 року на вшанування пам’яті про доленосні події початку ХХІ століття. Ці події, відомі як Помаранчева революція та Революція Гідності, стали переломними у новітній історії та закарбували непохитне прагнення нації до демократії та європейських цінностей.
Основна мета цього національного свята — утвердження ідеалів свободи та демократії як непорушних засад українського суспільства. Це день передачі безцінного досвіду патріотизму та громадянської мужності наступним поколінням, навчаючи їх цінувати та захищати свою державу.
День Гідності та Свободи є часом віддання найвищої шани тим відважним громадянам, які свідомо вийшли на захист демократичних цінностей та верховенства права, національних інтересів і державного суверенітету, Європейського цивілізаційного вибору України.
Це свято нагадує — український народ є єдиним і здатним до рішучого протистояння будь-яким викликам, коли під загрозою опиняються його честь і незалежність.
Помаранчева Революція (2004)
Цьогоріч минає 21-та річниця Помаранчевої революції — першого «Майдану», що став потужним проявом волі народу. Помаранчева революція — це масові протести, спричинені разом з іншими факторами системними порушеннями виборчого законодавства на користь одного з кандидатів під час виборів президента України у 2004 році.
Основними конкурентами на президентських виборах були тодішній прем’єр-міністр Віктор Янукович і лідер опозиційного блоку «Наша Україна» Віктор Ющенко. І ще до першого туру президентських виборів конкуренція між двома кандидатами чітко виявила протистояння двох геополітичних орієнтацій — проєвропейської та проросійської.
Протести розпочалися 21 листопада 2004 року та завершилися, на думку деяких дослідників, 3 грудня, коли Верховний Суд України, визнавши факт порушень під час проведення другого туру, оголосив про його повторне проведення. Однак акції на підтримку проведення чесних виборів тривали до моменту оголошення результатів переголосування другого туру — 28 грудня 2004 року. Епіцентром подій стало середмістя Києва — майдан Незалежності та Хрещатик.
Ці події було названо Помаранчевою революцією через помаранчевий колір символіки виборчої кампанії кандидата в президенти Віктора Ющенка.
Помаранчева революція не лише змінила політичний ландшафт, а й стала потужним каталізатором демократизації та формування активної національної свідомості. Саме тоді остаточно закріпилося розуміння: влада в Україні належить народу, і він готовий її відстоювати. Цей протест засвідчив народження дієвого громадянського суспільства.
Революція Гідності (2013-2014)
Через дев’ять років після Помаранчевої революції Україна знову опинилася на межі масштабних суспільних змін. У листопаді 2013 року влада на чолі з президентом Віктором Януковичем різко змінила проєвропейський курс держави та оголосила про призупинення підготовки до підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Першими на це відреагували студенти та журналісти, які вийшли на мирні акції протесту. Уже за кілька днів до них приєдналися десятки тисяч прихильників євроінтеграції в різних містах України.
Переломним моментом став нічний розгін студентів спецпідрозділом «Беркут» у ніч з 29 на 30 листопада. Жорстоке побиття мирних мітингувальників шокувало суспільство та спричинило різке збільшення протестів. Євромайдан із проєвропейської акції перетворився на масштабний антиурядовий рух, спрямований проти насильства, корупції та узурпації влади. Уже 8 грудня у столиці відбувся «Марш мільйонів», який став однією з найбільших акцій протесту в історії незалежної України.
Протестний осередок у центрі Києва став самодостатнім громадянським простором. На Майдані Незалежності та прилеглих вулицях постали барикади, з’явилися блокпости, сотні самооборони, польові кухні й волонтерська інфраструктура. Мітинги та віче збирали сотні тисяч людей, а події встигли перерости рамки столичного протесту — українці виходили на площі у своїх містах, підтримуючи рух опору.
Наприкінці січня та в лютому 2014 року ситуація загострилася: протистояння з силовиками переросли у криваві зіткнення, а на вулиці Грушевського й Інститутській пролилася кров. Загибель Небесної Сотні стала трагічною ціною боротьби за свободу й гідність.
Після трьох місяців протестів, силового тиску та масових убивств, 22 лютого 2014 року президент Янукович залишив країну. Ці події фактично завершили Революцію Гідності й стали початком нового етапу української історії. Одразу після цього Росія розпочала агресію проти України — спершу анексією Криму, а згодом окупацією частини Донбасу.
Революція Гідності тривала 94 дні — від 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року. Її епіцентром залишалися Майдан Незалежності, Хрещатик, вулиці Михайла Грушевського та Інститутська. Саме тут вирішувалося майбутнє країни, а українське суспільство продемонструвало готовність відстоювати права, свободу та європейський вибір.
Мешканці Ярмолинецької громади активно долучилися до всенародного протестного руху. Після новин про побиття студентів у листопаді 2013 року багато жителів району вирушили до Києва, аби підтримати мирні акції та висловити свою позицію щодо європейського курсу країни.
Активісти з Ярмолинеччини приїжджали на Майдан групами, часто залишаючись там по кілька днів поспіль. Вони долучалися до чергувань, допомагали у самоорганізації протестувальників, брали участь у побудові барикад та забезпеченні безпеки в межах мирних можливостей. Багато з них були присутні у найнапруженіші дні протистояння у лютому 2014 року, коли в центрі столиці загострилися сутички та розпочалися масові розстріли.
За словами учасників, у ті дні головним пріоритетом було збереження життя людей та підтримка один одного. Активісти стежили за ситуацією на вулицях Інститутській, Грушевського та Майдані Незалежності, допомагали постраждалим і сприяли евакуації людей із небезпечних ділянок.
Серед тих, хто представляв Ярмолинецьку громаду на Майдані, були: Олександр Ковалевський, Юрій Крисюк, Наталія Беренда, Віктор Боднар, Іван Буньківський, Денис Головко, Анатолій Головко, Любов Габрух, Леонтій Побережний, Василь Радіонов, Віктор Пушкін, Віталій Слободян, Михайло Шиманський, Ніна Боднар, Федір Пронак та інші жителі громади.
Відзначення у громаді
У цей день у Ярмолинецькому краєзнавчому музеї відбувся пам’ятний захід, метою якого було вшанувати тих, хто вийшов на Майдан, аби захистити права людини, гідність та незалежність України. Ведуча заходу Катерина Шклярук провела короткий, але змістовний екскурс у події Революції Гідності, нагадавши, якою дорогою ціною українці виборювали свободу.
Перед присутніми виступив Ярмолинецький селищний голова Андрій Шутяк, який наголосив на важливості пам’яті, що об’єднує покоління і формує національну стійкість. На заході були присутні учасники Революції Гідності та воїни російсько-української війни — ті, хто продовжив боротьбу за свободу країни вже зі зброєю в руках. Спогадами про ті події, які болять ще досі, поділилися їх безпосередні учасники Анатолій Головко, Федір Пронак та Наталія Беренда. Пані Наталія також передала музею тематичні книги, що стануть цінним доповненням його історичної збірки. Тим часом на екрані одна за одною змінювалися документальні світлини з Майдану — кадри, що й сьогодні говорять сильніше за слова.
Із авторським віршем «Буремна ніч» виступила місцева поетеса, лауреатка літературних конкурсів Ярослави Слободян. Зворушливо прозвучала й композиція «Дитячими долоньками» у виконанні учениці Новосільської гімназії ім. Андрія Бахтова Юлії Пустовіт.
Пам’ять Героїв Небесної Сотні, загиблих мирних жителів та українських захисників, які віддали життя за світле майбутнє держави, вшанували хвилиною мовчання. Їхній подвиг — не лише частина історії, а й дороговказ для нових поколінь українців. Сьогодні їхній шлях продовжує молодь — інша за досвідом, але така ж вірна ідеалам свободи, що й десять років тому вивели людей на Майдан.
До підніжжя пам’ятного знака Героям Небесної Сотні лягли живі квіти. До спільної молитви за душі невинно убитих Героїв були запрошені благочинний Ярмолинецького округу ПЦУ отець Миколай Ковалик та протоієрей Ігор Ковалик.
Підготували Ольга Купчак та Анастасія Граб
