У день відзначення 623-ї річниці з часу заснування рідного селища вирішили зустрітись випускники Ярмолинецької середньої школи №2 1973 року. З часу, коли ці чоловіки та жінки були випускниками, минуло 50 років. Але до цього дня залишились у пам’яті шкільні роки, часто пригадується, коли дитинство тішило маленькими радощами, даруючи емоції, які залишились на усе життя.
“Пам’ятаю уроки нашої першої учительки Гайдайчук Лариси Максимівни, а ще настанови нашого улюбленого класного керівника Коханко Марії Михайлівни, – розповідає ярмолинчанин Борис Лис, який у визначене місце зустрітись із однокласниками прийшов першим. – Навіть у такому зрілому віці, які ми є сьогодні, всеодно залишаємося її учнями та хочемо вибачитись за наші шкільні вибрики. Користуючись нагодою, хочемо побажати нашій Марії Михайлівні ще довгих років життя та міцного здоров’я. Ми Вас любимо і пам’ятаємо”.
Із особливим блиском в очах, який з’являється лише при спогадах із шкільних років, розповідає про свій клас, у якому навчалося 32 учні. Саме тоді у школі вперше облаштували спортзал, тому серед однокласників було багато спортсменів. Це Григорій Хоптяр, Ігор Волков, Володимир Шувера, Ольга Швед. До речі, Ольга Швед сьогодні має прізвище Кукуріка, бо одружилась свого часу із однокласником Олегом Кукурікою. Отже, і подружня пара у класі є. І не одна – з’єднали свої долі також Валентина Кадієвська та Володимир Чавалах. Анатолій Стороженко мешкає у столиці, тривалий час працював у системі органів внутрішніх справ, займаючи високі посади. На жаль, чоловік не зміг приїхати на зустріч, але однокласники про нього згадали.
Розповідали і про Віктора Кулика, який пройшов шлях бойових дій в Афганістані, на Кавказі. Анатолій Бобик, який долав шлях до школи із села Шевченкове, став лікарем.
Навчались у цьому класі і сестри Чорні – Зіна та Ольга. Нині Зіну Володимирівну знають у Ярмолинцях як чудового педагога, учительку початкових класів Ярмолинецького ЗЗСО І-ІІІ ступенів №1, яка навчала та дала путівку у життя не одному поколінню учнів. А Ольга Володимирівна відома в селищі та за його межами кулінарними талантами та менеджерськими здібностями.
Прийшов на зустріч однокласників Микола Маліновський, який якраз того дня виступав на святі у складі хору ветеранів праці та дітей війни “Журавка”. Навчався у класі і майбутній художник Іван Краснопортко, який сьогодні мешкає у Кадиївці.
Ліда Білоус і досі працює продавчинею в одному із магазинів селища, проживає у Ярмолинцях і Нюся Марусій, а також Олена Лис, яка тішиться онуками. У цьому класі навчались Тетяна Мартиненко, Людмила Мігаль, Ніна Хлівецька, Олена Безвух, Володимир Денега, Галина Скромінська, Анатолій Слободян, Марія Лис, Геннадій Загаєвський, Алла Милосердна, Анатолій Бас, Радецька Людмила, Григорій Карпалюк.
На жаль, серед однокласників уже є ті, хто ніколи не зможе прийти на зустріч випускників, бо вони полинули уже у засвіти – це Наталія Адуканець та Володимир Лисько, який був ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС, Олександр Гнизділов, Анатолій Нестер, Микола Рихлик, Микола Починок.
Клас взагалі був дружний, таким залишається і нині. Зустрічі організовують регулярно, спілкуються телефоном, нерідко є можливість побачитися групами. А ось така ювілейна зустріч стала приводом, щоб пригадати минувшину, дитячі, шкільні роки. А це – цікаві випадки на уроках і перервах, настанови улюблених педагогів.
Директором школи був Сусляк Дмитро Данилович, який, за словами колишніх учнів, усіх школярів знав на ім’я та по-батькові і так до всіх звертався.
Пригадуються уроки Дмитра Івановича Мельника та його дружини Таміли Борисівни, Огородніка Антона Івановича – учителя фізики, учительки хімії Палійчук Валентини Михайлівни, фізвиховання – Проскурівського Анатолія Францовича. До речі, Анатолій Францович багатьом дав путівку у спортивне життя та міг вбачати в учнях навіть приховані спортивні таланти.
Вдячні учні учителям-філологам Ганні Микитівні, Еммі Миколаївні, Ганні Якимівні Любицькій, Марії Павлівні Бистрицькій, яка була заслуженою учителькою України.
Як би не було, але шкільні роки – ні з чим незрівнянні, тому то і бажають люди щораз повертатись до них, хоча б подумки. То й недарма виникла гарна традиція – зустрічатись однокласникам через певний період часу, ділитись здобутками, підтримувати один одного навіть через пів століття.
Хочеться побажати цим чудовим однокласникам і надалі берегти у серцях пам’ять про юність та дитинство та сповідувати прекрасну традицію вірності своїй Альма-Матер.
Алла ГУМЕНЮК.
Фото із архівів випускників Ярмолинецької середньої школи №2.
