Учора у Москалівському ЗЗСО l-lll ст. відбувся пам’ятний захід — відкриття меморіальної дошки воїну -земляку, який віддав життя, захищаючи Україну, Віктору Атаманчуку. Саме 2 квітня Герой міг би зустріти свій черговий день народження і відсвяткувати 41-річчя… Але не судилося. Йому тепер назавжди — 39…
Не зважаючи на прохолодну погоду і дрібний весняний дощик, на шкільному подвір’ї — велелюдно. Односельці прийшли, щоб вшанувати пам’ять захисника, ім’я та портрет якого навіки застигли у граніті поряд із іншими земляками-Героями: Петром Бойком, Едуардом Садомським, Олегом Середюком, Федором Зайцевим….
Ведучі заходу — педагоги школи Альона Матвейцова та Олександр Сірожко , розпочинаючи захід, згадали імена усіх загиблих Героїв — жителів старостату, відзначаючи їх жертовний подвиг задля збереження незалежності України. Звучав Славень України, у хвилині мовчання сконцентрувався біль втрат і гнів на ворогів, які і нині плюндрують українську землю та вбивають її людей.
Відкрили меморіальну дошку племінники Віктора Атаманчука Юрій та Анжеліка. Чин освячення пам’ятного знаку звершив настоятель місцевого храму, протоієрей ПЦУ отець Іван.
Делегацію від Ярмолинецької селищної ради, яка теж прибула на захід, очолив заступник Ярмолинецького селищного голови, учасник російсько-української війни Денис Головко. Виступаючи перед присутніми, Денис Анатолійович відзначив, що збереження пам’яті про Героїв, котрі загинули, захищаючи Україну, є святим обов’язком земляків.
Тривогою та болем були сповнені слова директора школи Михайла Василишина. Серед Героїв, які споглядають із Меморіальних дошок на фасаді навчального закладу — і його зять Едуард Садомський. Тому біль втрат рідних керівник закладу глибоко розуміє. Слів утіхи, звісно, знайти важко, але Михайло Олександрович закликав усіх присутніх допомагати воїнам на фронті своєю працею. Треба сказати, що Москалівський заклад загальної середньої освіти — серед лідерів волонтерської руху. Маскувальні сітки, окопні свічки, дрони, продукти харчування та готові страви для бійців, інші необхідні речі передають на передову, об’єднавши педагогічний, батьківський, учнівський колективи та усю сільську громаду.
Звучало на мітингу ще багато зворушливих слів про подвиг земляків- Героїв, присутні не стримували сліз. Як завжди, неперевершеним був виступ відомої поетеси, учителька цієї школи та волонтерки Слави Слободян. Вона прочитала власний вірш, присвячений Віктору Атаманчуку — Герою, якого вшановували того дня. Інші поезії авторки лунали у виконанні учнів школи.
До Меморіальних дошок пам’яті піднесли запалені лампадки та живі квіти.
Після заходу у школі учні разом із учителями та рідними Героя відвідали його могилу на сільському кладовищі і теж вшанували подвиг земляка квітами.
А тим часом волонтерська праця у закладі не припиняється. Кожна вільна хвилина — для користі спільній справі. Того дня — то плетіння сіток, бо прийшов терміновий запит від військових. Найбільше пишається колектив подяками від наших воїнів, з якими склалася постійна співпраця. Про те, що Москалівську школу знають на різних напрямках, свідчать прапори підрозділів, які отримують школярі та педагоги із подячними підписами і які зайняли почесне місце у шкільному вестибюлі, де широко висвітлена інформація про тих, хто нині боронить край від російського агресора.
Алла Гуменюк
