Свята Заступнице, Пречиста Діво! Ти оповий нас Покровом білим, І під опіку візьми Вкраїну, Не дай їй впасти знов на коліна Народ наш просить захисту в Тебе, Бо ти - Цариця Землі і Неба…
Згідно з новоюліанським календарем, який набув чинності з 1 вересня 2023 року (у відповідності до Постанови Архієрейського Собору ПЦУ про календарне питання), храмове свято Покрови Пресвятої Богородиці парафія у Ярмолинцях святкуватиме 1 жовтня (замість 14 жовтня).
Коли починаються перші заморозки, Православна Церква відзначає велике свято – Покрову Божої Матері. Його історія бере початок у 910 році. Виникло воно у Греції, на яку напали сарацини (араби). Оточивши Константинополь, вони намагалися поневолити містян. Люди були дуже налякані, але сподівалися на Божу допомогу.
У Константинополі був храм, де Службу Божу звершували святий Андрій Юродивий та його учень Епіфаній. У цьому храмі зберігалися ризи Божої Матері та її головний покров, а також частина пояса. На всенічній недільній службі, 1 жовтня за старим стилем, святий Андрій побачив у небі дивне з’явлення Пресвятої Діви Богородиці в оточенні пророків, апостолів і ангелів. Вона тримала над віруючими християнський омофор (покров, звідси й назва – Покрова) і молилася. Сіяла Богородиця великою небесною славою, а покров у її руках виблискував яскравіше за сонячне проміння.
З’явлення було прославлене спочатку у всьому Константинополі. Мешканці міста почули про це дійство і зраділи, що Бог молитвами Заступниці визволив усіх від біди, яку заподіяли їм вороги. Це диво надало грекам впевненості у своїх силах, і вони відстояли незалежність. Чужинці вимушені були відступити. З того часу свято Покрови стало всенародним.
Покровом у цей день накривала Матір Божа землю від усяких бід, і кожна на світі мати приступала до своєї дитини з іконою Божої Матері, на якій Діва Марія стояла в повітрі і тримала у руках покров, – плід лона свого нею благословляла. Дитина ставала навколішки, ікона тулилася до чола: “Як Матір Божа стоїть над світом, так най стане над тобою усіляке добро. Як Матір Божа, Цариця Господня, покровом землю усю накриває, так і я плід лона свого накриваю від всякої напасті”.
Всяка ікона Матері Божої вважається дуже помічною. Бо з чим не можна приступити до Христа – досконалого над досконалішими, то “Матінка Божа – жінка земна – ліпше тебе, грішну, збагне, зрозуміє, Синові своєму, Господу нашому, все толком розважить та пояснить, заступництва у Нього добрим серцем своїм попросить”.
Свято Покрови Пресвятої Богородиці засноване на Русі князем Андрієм Боголюбським у 1164 році. Встановлено воно на честь Божої Матері, яка знала зі своєї голови білу хустину – покрову – і розкинула її над людьми, що знаходилися у церкві, одночасно молячись за їхнє спасіння і порятунок від біди. Ось ця її довга Покрова (омофор) і стала своєрідним оберегом України, символом її споконвічного прагнення до волі, до встановлення злагоди і миру між своїми і чужими землями.
Особливо шанували Покрову запорозькі козаки. Вона була їхньою заступницею у далеких походах. Свою відмову від шлюбу запорожці порівнювали з високим Божим призначенням Діви Марії. Її зображення завжди було на хрестах, які носили козаки. Священною для кожного козацького лицаря на Січі була Покровська церква, від порога якої січовики вирушали на захист рідної землі і куди з подякою за порятунок поверталися після походів.
Після зруйнування Січі Катериною ІІ, котра остаточно знищила козацькі вольності і найдемократичнішу обітницю в Європі, зі сльозами на очах вирушали в чужий край запорозькі козаки, несучи з собою образ Пресвятої Богородиці Покрови. Ця ікона супроводжувала і оберігала їх у далекій дорозі.
Українська Повстанська Армія, перші підрозділи якої з’явилися 1942 року у волинських лісах, також узяла собі свято Покрови за день зброї, ставши під опіку святої Матері Богородиці. Її перші збройні формування стали зародком у подальшому понад стотисячної збройної сили героїчної і незалежної УПА.
З настанням Покрови, вважають у народі, починається зима: “На Покрову до обіду осінь, по обіді – зима”. А ще казали: “Свята Покрова землю вкриває: де листом, а де сніжком”. У той день вперше затоплювали у печах. Палили дровами з вишні або яблуні. І від того ніби-то усю зиму в хаті буде тепло.
У побуті сіл вважається, що осінь – найблагородніша пора для сватання та весільних гулянь. Дівчата, яким уже надокучило дівувати, молилися: “Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, якщо не хусткою, то хоч ганчіркою, аби не зосталася я дівкою”. На Поділлі дівчата казали: “Свята мати, Покровонько, завинь мою головоньку, чи в шматку, чи в онучу – най ся дівкою не мучу!”
У цих прислів’ях, позначених м’яким і дотепним українським гумором, відбиті дівочі бажання вийти заміж, народити і виховати дітей як продовжувачів роду.
На Покрову в тих родинах, де були дівчата на виданні, нерідко вдавалися до ворожіння. Ненька вдосвіта відчиняла навстіж сінешні двері і стежила, щоб їх випадково хтось не прикрив, а дочка відкривала ворота на дорогу, “аби свати заходили”. Як стверджує народне прислів’я, “Покрова накриває траву листом, землю снігом, воду льодом, а дівчат шлюбним вінцем”.
Серед народу свято Покрови мало значно ширший, ніж церковний, ареал дійств. Слушно з цього приводу говорив митрополит В.Липківський: “Ясно, що українці святкують в це свято не історичну допомогу Божої Матері Царгородові, а святкують щось інше, далеко рідніше і вартісніше для душі християнина, більш загальне, духовне…”
Покрова вважається не тільки народно-релігійним, а й національним святом.
У нашому житті варто плекати обов’язок вислухати в цей день Службу Божу, прикрасити домашню ікону Богоматері. А в розмовах у родині розказати дітям про значення цього свята, яке співпадає і з Днем захисників і захисниць України. Згадати членів родини чи знайомих, які служили в різних українських військових формуваннях. Важливо розповісти дітям про неймовірну хоробрість та самопожертву воїнів ЗСУ, які, в супротиві з московським агресором, вражають своєю мужністю весь світ і змушують загарбників тікати з української землі.
I молимось Пресвятій Богородиці:
Прийми нас ще раз під свій Покров,
Вкотре благаєм Тебе ми знов.
Ти захисти нам Матір-Україну,
Не дай зробити з неї руїну,
З колін підвестись нам поможи,
Вкраїну вільну нам збережи.
Слава Україні! Героям Слава!
Микола Побережний, голова районного осередку товариства “Просвіта” ім. Т.Г.Шевченка.
