Сьогодні, 9 травня, Герою російсько-української війни, колишньому командиру батальйону «Миротворець», підполковнику поліції, нашому земляку Андрію Бахтову мало б виповнитися 50 років…
Про Андрія Григоровича Бахтова — мужнього воїна, нашого земляка, учителя та правоохоронця, комбата та викладача столичного вишу можна не просто багато розповідати та писати, а зняти не один бойовик, який не поступився би найрейтинговішим голівудським стрічкам. От невідомо лише, чи сам Андрій Григорович захотів би знятись у такому фільмі. Зрозуміло, що усі небезпечні сцени виконував би без дублера. Єдине, що за славою не гонився, волів бути поза кадром, хоч насправді завжди виконував головні ролі у своїх життєвих, доволі гострих, сюжетах. Недарма позивний — «Тихий». Його друзі та бойові побратими часто розповідали і розповідають про нього як про людину надзвичайно скромну, виховану, віддану своїй справі. Андрій Григорович завжди більше хвилювався за тих, хто поряд, їх навчав виживанню в екстримальних ситуаціях, з ними ділився не лише досвідом, а й усім, що мав.
Ярмолинеччина пишається, що саме наша земля стала малою Батьківщиною для Андрія Бахтова. Проживав разом із сім’єю у Новому Селі, закінчив місцеву середню школу. Пізніше, після завершення навчання у виші, повернувся сюди ж учителем фізичного виховання та став прикладом для багатьох юнаків та дівчат, які надзвичайно любили вчителя за його неординарний підхід до роботи, талант педагога і пам’ятають до сьогодні уроки Андрія Григоровича.
Доля вела Андрія Бахтова через різні терена: працював у правоохоронних органах, а коли почалася російська агресія у 2014 році — став до лав батальйону «Миротворець», який складався із колишніх працівників міліції. Згодом очолив це військове формування.
Повномасштабну війну зустрів як викладач столичної академії внутрішніх справ. Одразу ж разом зі своїми учнями вступив до лав ЗСУ. Лідер та неперевершений наставник, спочатку навіть не обіймав командирської посади, хоча опікувався побратимами, застосовуючи свій досвід, витривалість та природнє відчуття ситуації на полі бою. Небезпека дивом минала його. Але, на жаль, життя воїна, палкого патріота обірвалося 10 серпня 2022 року.
Не дожив до 50-ліття, але ми згадуємо у цей день Героя, ім’я якого тепер носить школа, де Андрій навчався та навчав.
Пам’ятаємо, сумуємо, схиляємо голови…
Вдячні земляки
