У Сутковецькому ЗЗСО I-III ступенів ім. Романа Лабаня відбувся урочистий захід з нагоди 50-річчя відкриття нового приміщення закладу.
Сутківці – велике красиве село, відоме на усю Україну пам’яткою архітектури – Сутковецькою церквою-фортецею. Але поряд із древньою святинею ще одним центром об’єднання жителів села є місцева школа. Сюди з усіх куточків населеного пункту та й інших сіл громади сходяться та з’їжджаються хлопчики та дівчатка, для яких ця світла будівля є храмом науки. Рівно пів століття тому було відкрито саме це приміщення як нову школу, і досьогодні покоління випускників згадують проведені тут найкращі та юнацькі роки. Так було і минулої п’ятниці – двері навчального закладу гостинно зустрічали тих, хто уже давно покинув школу та став на стежку дорослого життя, тих, хто тут працював – навчав юне покоління, а нині перебуває на заслуженому відпочинку, словом, усіх бажаючих розділити радість шкільного ювілею.
Гарно прибрана зала, стенд із світлинами випускників різних років, святкова атмосфера – усе свідчило про важливість події. Розпочали урочисте зібрання ведучі заходу – педагоги школи Тетяна Мисько та Максим Керстенюк. У вступному слові вони зазначили, що за довгих 50 років заклад освіти випустив 5 поколінь учнів, у її стінах працювали різні покоління вчителів, а в різні періоди школу очолювало 8 директорів. Першим учасників та гостей свята привітав нинішній директор Василь Іванович Безвух, який обіймає цю посаду уже 11 років.
Вітаючи присутніх, Василь Іванович найперше подякував воїнам ЗСУ, серед яких і багато випускників школи, односельчан, за можливість працювати та навчати, а дітям – здобувати знання. Він відзначив участь шкільного колективу (як учнівського, так і педагогічного та батьківського) у волонтерських справах. Саме школа стала у селі волонтерським хабом, де акумулюються збори коштів, продуктів харчування, виплітаються маскувальні сітки для військових…
Директор привітав із ювілейною подією усіх причетних до свята, а це – усе село, бо кожна родина дотична до роботи школи. Від імені Ярмолинецької селищної ради шкільну спільноту привітала керуюча справами виконавчого комітету селищної ради Юлія Стахова. Вона побажала навчальному закладу нових здобутків та разом із очільницею освітянської профспілки Світланою Личак передала подарунок.
Розповідаючи про ювілярку, ведучі заходу повернулися до першовитоків – початку 50-літньої історії. У далекому 1974 році пролунав перший дзвоник у новозбудованій двоповерховій школі, ключі до якої подарував дітворі тодішній голова колгоспу Іван Данилович Чорний. В той час у закладі працювали досвідчені педагоги: Гудзь Володимир Васильович – перший директор цієї школи, Геллер Петро Іванович, Кривий Петро Дорофійович, Залецька Ганна Леонтіївна, Чукар Ганна Іванівна, Пищур Петро Олександрович, Пищур Людмила Петрівна, Дичаківський Валерій Григорович, Бура Ніна Костянтинівна, Пастернак Надія Степанівна, Пастернак Олександра Михайлівна, Боровська Ядвіга Семенівна, Залецька Афанасія Мифодіївна та інші. Загальноосвітній заклад кілька разів змінював свою назву: спочатку це була Сутковецька середня школа, Сутковецький НВК І-ІІІ ступенів, пізніше – Сутковецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.
На жаль, багато буремних подій сколихнуло школу за 50 років. Перебудови і революції, загарбницькі дії російської федерації. У 2014 році випускники школи стали на захист рідної землі. Серед них був і Роман Лабань, який загинув, захищаючи Україну від ворожої орди. Тому 25 вересня 2015 року Сутковецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів рішенням Ярмолинецької районної ради присвоєно ім’я Романа Лабаня.
А в 2021 році після реорганізації системи освіти загальноосвітня школа перейменована на Сутковецький заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів імені Романа Лабаня.
Сьогодні школа – сучасний освітній заклад, де 100% навчальних класів обладнані комп’ютерами, телевізорами, інтерактивними дошками, сучасними мультимедійними комплексами. Усе це дозволяє забезпечити якісні освітні потреби учнів та хороші робочі місця педагогам.
Про свої шкільні роки згадав у виступі староста села Сутківці Леонтій Побережний. У його словах лунала вдячність учителям, які віддавали частинку себе задля гармонійного розвитку школярів. До цього часу у спогадах Леонтія Івановича – спортивні змагання різних рівнів, у яких сутковецькі старшокласники того часу частенько здобували перемоги. Староста села подякував колективу школи за активну громадянську позицію та ініціативу волонтерських заходів.
Приїхав привітати школу із ювілеєм представник спонсорів – керівник кластеру Хмельницький ГК “Вітагро-2004” Віталій Полотнянко.
Окремий блок свята був присвячений директорам та педагогам школи. У різні роки цей навчальний заклад очолювали Володимир Васильович Ґудзь, Микола Станіславович Мостовий, Анатолій Іванович Дражниця, Петро Францович Радецький, Віра Леонтіївна Мазур, Тетяна Петрівна Левіцька, Олег Михайлович Григорук, Василь Іванович Безвух. Кожен із них вніс свою неоціненну часточку у розбудову, розвиток та процвітання закладу.
Так само важливим внеском у розвиток школи є праця педагогів. На заході відзначили учителів, котрі віддали більшу частину свого життя служінню школі. Це – Чукар Ганна Іванівна, Афадєєва Марія Василівна, Корольчук Галина Матвіївна, Пасічнюк Петро Андрійович, Бузінська Надія Андріївна, Дражниця Анатолій Іванович, Гринишена Інна Францівна, Шматлай Ольга Миколаївна. Деякі із них були присутні на ювілеї, вітальне слово виголосила Ганна Іванівна Чукар. Згадали і тих учителів, котрі уже відійшли у Вічність, залишивши лише гарні спогади: Кривий Михайло Васильович, Бура Ніна Костянтинівна, Гудзь Надія Степанівна, Гудзь Володимир Васильович, Бузінський Віктор Антонович, Королівська Домна Тимофіївна, Дражниця Надія Дмитрівна, Пастернак Олександра Михайлівна, Дичаківський Валерій Григорович, Мазур Віра Леонтіївна,Сторожук Любов Степанівна . Їх пам’ять вшанували хвилиною мовчання.
На сьогоднішній день в стінах закладу працює більше двадцяти досвідчених педагогів. Про це свідчать їхні нагороди: вищу категорію мають 11, першу – четверо, другу – двоє, категорію спеціаліста – двоє, відмінників народної освіти – двоє, одному педагогу присвоєно звання “Вчитель-методист”, звання “Старший вчитель” мають четверо, і двоє стали лауреатами обласного конкурсу “Вчитель року”. Це люди, які відкривають перед дітьми двері у світ знань та закладають основи їх майбутнього. Поряд із педагогами на благо школи працюють ще багато людей. Це працівники, які тримають заклад у чистоті, теплі та порядку, забезпечують підвіз учнів, їх харчування та допомагають у функціонуванні школи. З вітальною промовою виступила на святі Людмила Олександрівна Смаровидло, колишня учениця, учителька та завучка школи. Хоч сьогодні вона працює в іншому навчальному закладі, душею тяжіє до рідної Альма-матер.
Щоб підняти настрій, усім присутнім було запропоновано переглянути жартівливі відео про життя педагогічного колективу, яке його автори створили у вигляді казки.
Окрема розмова – про випускників школи, котрі виходять зі стін навчального закладу окриленими, повними мрій та надій. Серед випускників є люди різних професій. Багато з них досягли вершин у різних галузях суспільного життя: є доктори наук, судді, правоохоронці, лікарі, підприємці, майстри спорту, агрономи, інженери, водії та багато інших. Є і ті, хто повернувся у стіни рідної школи як педагоги. Щоб згадати випускників минулих років, до уваги присутніх було запропоновано відео, у якому поєдналися випускні вечори за 10 років – з 2014-го по 2024-ий. Сьогодні школа пишається випускниками, яких із гордістю називають героями. Це ті, котрі стали на захист рідної держави, щоб боронити і захищати країну від ворожої агресії. На святі був присутній та виступив один із захисників – колишній учень школи Роман Бех. Його вітали стоячи та гучними аплодисментами, дякуючи за захист та за його найважливішу працю. Роману вдалося приїхати у рідне село у коротку відпустку, привітати школу, подякувати за роки, проведені тут. Воїн також передав колективу подяку за активну волонтерську діяльність. Особливими словами згадали і випускника школи Романа Лабаня, ім’я якого носить сьогодні заклад. Наступної весни мине вже 10 років, відколи життя молодого офіцера Нацгвардії обірвав ворожий снаряд.
Минулого року на фасаді школи з’явилась ще одна меморіальна дошка – на честь випускника Володимира Беха, який загинув у 2023 році на Харківському напрямку, захищаючи незалежність України. Пам’ять загиблих випускників та всіх, хто віддав життя за волю і незалежність України, вшанували хвилиною мовчання та покладанням квітів до меморіальних дошок.
Щирі слова вдячності та привітань лунали і від батьків. Від імені батьківського комітету на зібранні виступила його голова, колишня випускниця школи Вікторія Коломієць. Вона подарувала святковий коровай як символ родини та рідної землі, який розділили по скибочці між усіма учасниками свята. Звучало у той день багато гарних музичних патріотичних творів, а також пісень про школу, які виконували вокальна група учителів, учнів 7-11 класів, колектив “Сутковецькі молодички”, вокальна група “Мальви”, учениця 4 класу Анастасія Мельник, учень 7 класу Денис Швець.
Настрій створювали і фрагменти відеофільмів, створених у стінах школи в різний період. Особливої атмосфери родинного свята додало спільне чаювання та приємні щирі розмови та спогади. Тож, високого та успішного польоту, ще на століття і далі! Хай колишні учні приходять у гості, а нинішні радують здобутками під мирним небом незалежної України!
Алла Гуменюк.
