У селі Голохвасти попрощалися із воїном Мазуркевичем Юрієм Володимировичем.
Сумна звістка прийшла на Ярмолинеччину. Обірвалося життя нашого земляка, воїна ЗСУ Юрія Володимировича Мазуркевича із села Голохвасти. Юрій народився 14 липня 1977 року. У рідному селі, де все близьке і знайоме, юнак зростав працелюбним та щирим, батьки, які працювали біля землі (мати – на тваринницькій фермі, батько трудився механізатором), виховували у своїх дітях почуття відповідальності за будь-яку справу, яку необхідно було виконувати у домашньому господарстві. Попри захоплення технікою, столярством, Юрій ще дуже любив куховарити. Старша сестра Жанна Мазуркевич розповідає, що готувати для Юрія було захопленням, радістю. Особливо полюбляв ліпити вареники, а замішувати тісто для нього не складало жодних проблем. По закінченні 8 класів Антоновецької неповно-середньої школи вступив на навчання до Чорноострівського СПТУ №39, де здобував професію механізатора-водія. Навчальний заклад закінчив із відзнакою. Після цього розпочав строкову військову службу. Після армії, повернувшись до рідного дому, одружився, став батьком двох чудових дітей: сина Іллі та доньки Анжеліки.
«У дитинстві Юра володів феноменальною пам’яттю, – розповідає сестра Жанна, – Пригадую, коли я вчила уроки, наприклад, вірш напам’ять, він вивчав його швидше, ніж я і вже мені підказував. Науку сприймав швидко, і хоч, на жаль, Юрій не продовжив навчання у виші, але був здібним та відповідальним завжди. Працював на різних роботах, був мобілізований у квітні 2024 року. Як брат він був добрим та готовим допомогти, коли потрібно».
За словами сестри, Юрій після мобілізації та спеціальних навчань ніс службу на Донецькому напрямку. Спочатку деякий час виконував обов’язки помічника кухаря, що йому дуже подобалось, а потім працював із військовою технікою. Приїздив додому у відпустку.
«Останній раз Юра подзвонив до мене 8 грудня. Це була неділя, – розповідає Жанна Володимирівна, – Як завжди, був привітним, запитував про маму, говорив, що в нього все добре. У кінці розмови раптом сказав: «Сестро, бережи себе і бережи маму». Мені такі слова здавалися дивними, я схвилювалася та запитала, чому він так каже. На це Юра відповів, що багато переосмислив за час, поки служить. І тому зрозумів цінність родини у своєму житті. Це була наша остання розмова, я буду пам’ятати її усе своє життя. Наступного дня брата не стало».
Вічний спочинок воїн знайшов у рідному селі Голохвасти. Провести його в останню путь прийшли односельчани, друзі, знайомі із Голохваст та Антоновець, прибули керівники Ярмолинецької селищної ради, приїхали бойові побратими. Бійця похоронили з усіма військовими почестями. Щирі співчуття матері Юрія Лідії Борисівні, сестрі, донечці та сину, який зараз є військовослужбовцем ЗСУ. Пам’ять про воїна, який захищав рідну землю від ворога, житиме у серцях земляків.
Алла Гуменюк.
