У Хмельницькій обласній універсальній науковій бібліотеці відбувся вечір пам’яті нашого земляка, Героя російсько-української війни Андрія Бахтова.
Минулої п’ятниці у залі Хмельницької обласної універсальної наукової бібліотеки вшанували пам’ять земляка, патріота, люблячого сина, чоловіка, батька, брата, а ще – учителя, тренера, психолога, наставника і надзвичайно талановитої і доброї людини, воїна, який загинув, рятуючи Україну, Андрія Григоровича Бахтова.
Вечір пам’яті «Розмова без слів» з нагоди 50-річчя від дня народження Андрія Бахтова зібрав людей, які його знали і пам’ятають.
Андрій Бахтов – військовослужбовець ЗСУ, командир добровольчого батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Миротворець» Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, командир 6-ї роти батальйону «Свобода» 4-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії України імені Сергія Михальчука, Почесний громадянин міста Хмельницького, якому назавжди — 47… А ще іменем Андрія Бахтова названо Новосільський ЗЗСО І-ІІІ ст., де він свого часу навчався, а потім працював учителем фізичного виховання.
Відкрила захід Катерина Чабан, директорка бібліотеки.
Присутні хвилиною мовчання вшанували пам’ять Андрія Бахтова і всіх воїнів, які віддали життя за свободу і незалежність України.
Зоя Філіпенко, завідуюча відділом краєзнавства, окреслила життєві віхи військовослужбовця.
У заході взяв участь Василь Новачок, заступник Хмельницького міського голови.
Спогадами про Андрія Григоровича поділилися Валентин Білянський, заступник начальника Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області; Микола Павлов, викладач кафедри військової підготовки Національної академії внутрішніх справ; представники батальйону «Миротворець»; Олександр Бережко, начальник секції s-1 (персоналу) штабу 1 батальйону оперативного призначення.
А особливими для нас, земляків, стали спогади про дитинство та юність Героя. Про Андрія як учня говорила його вчителька і класний керівник із с. Нове Село Майя Новоженюк. Вона розповіла, яким він був серед однолітків, про те, що вирізнявся доброзичливістю та готовністю допомогти, а ще юнак добре навчався та займався спортом, готуючись вступати до вишу.
Однокласниця Олена Шептицька поділилась спогадами про те, як разом з Андрієм відвідувала музичну школу у Ярмолинцях. Для неї він залишився у пам’яті як цілеспрямована особистість, котра завжди досягала поставленої мети і навчала цьому інших. Один із випадків вразив слухачів — Андрій продемонстрував готовність до випробувань, наздогнавши міського автобуса дорогою до райцентру. Так він доводив одноліткам, що будь-яких цілей при бажанні можна досягти.
Колишній тренер Ярмолинецької дитячо-юнацької спортивної школи Віктор Шаровецький та одночасно хрещений батько Андрія теж розповів про неймовірну силу волі хлопця, який навмисно ускладнював для себе завдання тренера, щоб гартувати волю.
Ділилися теплими спогадами побратими Героя Всеволод Стеблюк та Ян. Саме останній сказав, що у всіх розповідях друзів та учителів Андрія він впізнавав свого командира. Адже саме таким — витривалим, розумним, кмітливим, товариським та навіть жертовним задля інших був Андрій Бахтов.
Близький товариш та волонтер із Ярмолинець Микола Грох із болем згадував теплі зустрічі та розмови, а ще останній приїзд Андрія на Ярмолинеччину. Тоді волонтери, у тому числі і Микола Миколайович, передавали Андрію Григоровичу та його побратимам автівку. Ніхто і подумати не міг, що більше вони не зустрінуться. Нині Микола Миколайович частенько буває у домі матері Андрія Бахтова Катерини Яківни. Допомогти їй вважає своїм обов’язком перед пам’яттю друга.
Кожен виступ тих людей, хто знав та працював із Андрієм, був наповнений емоціями та щирими почуттями, бо Герой назавжди залишив живі спогади про себе. Серед тих, хто розповів про свій досвід спілкування із Андрієм, була і Наталія Соргун. А Катерина Пронозова та подружжя Бахтових із м. Миколаєва долучилися до заходу дистанційно. Цікаво, що родина Бахтових, котрі проживають неподалік Миколаєва у селищі, біля якого розташовувалось давньогрецьке місто-держава Ольвія, не є прямими родичами Андрія. Вони «знайшлися» через мережу Інтернет по спільності прізвища. Але з’ясували, що їх предки свого часу проживали неподалік, тому висунули спільну теорію про наявність хоч далеких, але все ж родинних зв’язків. Творчість та неординарність об’єднали дві сім’ї і вони неодноразово зустрічалися, спілкувалися, а тепер гірко переживають втрату Андрія і продовжують підтримувати його дружину та дітей.
Лариса Сидорчук, директорка Новосільського закладу загальної середньої освіти I-III ступенів ім. Андрія Бахтова Ярмолинецької селищної ради розповіла про те, як шанують пам’ять про Героя його вихованці, згадує педагогічний колектив як колишнього учня та колегу. Недарма саме клопотання педагогічного колективу стало підгрунтям присвоєння закладу імені Героя. Відповідне рішення було прийнято Ярмолинецькою селищною радою. Сьогоднішні учні закладу теж прибули на захід, бо багато знають та щоразу доповнюють свої знання про Героя, ім’я якого носить школа.
Під час вечора пам’яті дружина Андрія Бахтова Оксана презентувала свою виставку картин «Рокіровка», присвячену 50-річчю від дня нагородження чоловіка, котра є підсумком її участі в благодійному проєкті «Тисячі історій кохання. Картини дружин полеглих Героїв» та річного проєкту «мАРТен».
Чуттєвості зустрічі надали мистецькі номери, котрі доречно підкреслювали етапи «Розмови без слів». Музичний супровід здійснювали Віталій Дячук, артист Хмельницького академічного муніципального естрадно-духового оркестру; Ольга Ковальчук, солістка оркестру Головного управління Національної поліції у Хмельницькій області, у супроводі артиста оркестру Максима Паюка (гітара) – пісня «Виростиш ти, сину!» на вірші Василя Симоненка. Також презентовано запис вірша «Всміхайся, дівчинко!» Олени Іськової-Миклащук, поетеси, членкині Національної спілки письменників України, дружини військовослужбовця ЗСУ.
Увазі присутніх була представлена виставка-інсталяція «Як спалах зірки – життя «Тихого» з фондів бібліотеки та особистого архіву родини Бахтових. Приємно, що серед експонатів виставки чільне місце займали архівні примірники газети «Вперед», у матеріалах яких розповідалось про Андрія, в тому числі було представлено його інтерв’ю у нашому виданні 2018 року, де розповідається про період його служби на посаді командира батальйону «Миротворець».
Особливо хвилюючим моментом була демонстрація відеозапису інтерв’ю Андрія Бахтова, яке він давав одному із українських телеканалів. Таким чином присутні мали можливість відчути та побачити, яким був «Тихий», як він говорив, про що мріяв. Так само зворушливо сприйняли учасники зібрання відеоколаж із наданих рідними світлин, який відображав дитинство, юнацтво та роки служби Героя.
Із щемом у серці спостерігала за фрагментами відео мати Андрія, адже там вона бачила його живим, усміхненим, таким близьким та рідним, незабутнім своїм сином, якого досі чекає її зранене серце, не даючи віри тому, що Герой поринув у небеса.
Здається, цей захід нікого не залишив байдужим. Постійна увага панувала у залі, а після завершення вечора пам’яті гості ще довго не розходилися, спілкуючись, обмінюючись спогадами, у центрі яких залишався він — Герой того дня та іменинник, якому не судилося відзначити своє 50-ліття — Андрій Бахтов.
Алла Гуменюк, Альона Радецька
