14 грудня в Україні відзначають День вшанування ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – людей, які ціною свого життя і здоров’я змогли здолати страшну трагедію, що сталася 26 квітня 1986 року.
Саме 14 грудня було офіційно повідомлено про завершення будівництва і прийняття в експлуатацію захисних споруд над зруйнованим у результаті вибуху четвертим енергоблоком ЧАЕС. Цей день пам’яті давно став скорботним нагадуванням всьому людству про важку перемогу над вогнем, який охопив реактор атомної станції.
Серед тих, хто боровся зі страшним лихом, було чимало наших земляків, які в ті пекельні дні з честю виконали свій обов’язок перед Батьківщиною. Ми не маємо права забути про самопожертву ліквідаторів аварії на ЧАЕС, які пройшли через усі кола ядерного пекла. Багато з цих людей не дожили до теперішніх днів, віддавши своє життя і здоров’я задля майбутніх поколінь.
Після аварії першими на захист людства від смертоносного атому стали співробітники органів внутрішніх справ.
14 співробітників Ярмолинецького відділу міліції у різні часи брали участь у ліквідації найстрашнішої техногенної катастрофи і, на щастя, усі повернулися додому живими та продовжили службу в органах. На сьогодні, на жаль, п’ятеро колег-ліквідаторів уже немає серед нас. Вічна їм пам’ять.
Одним із ліквідаторів аварії на ЧАЕС був Володимир Володимирович Мидинський. Народився 28 серпня 1960 року в с. Перегінка, де закінчив школу і пішов працювати в місцевий колгосп. Спочатку – помічником тракториста, потім – водієм. Після повернення у 1980 році з лав армії поступив на службу в Ярмолинецький відділ міліції на посаду міліціонера ізолятора тимчасового тримання.
Через декілька років закінчив Івано-Франківську спеціальну середню школу міліції і був призначений на посаду дільничного інспектора міліції на дільниці смт Ярмолинці, села Кадиївка, Москалівка, Томашівка, Косогірка, Савинці під наставництвом досвідченого старшого дільничного інспектора Володимира Володимировича Халаменди, з яким пропрацював по охороні громадського порядку понад 15 років.
У травні 1986 року в числі перших був направлений у складі зведеного загону правоохоронців області в Чорнобильську зону для здійснення охорони громадського порядку. Службу ніс разом з співробітниками райвідділу: оперуповноваженим карного розшуку Миколою Андрійовичем Романовим та міліціонером Державної служби охорони Володимиром Миколайовичем Гуменним. Службу довелося нести на північному заході Київської області в смт Поліське (на сьогодні ліквідований райцентр), на контрольно-пропускних пунктах навколо території ЧАЕС. Основними завданнями були перевірка документів у громадян, транспортних засобів, які в’їжджали-виїжджали з території периметру ЧАЕС, збереження від мародерів майна громадян з відселених районів. У той період вистачало кримінальних елементів, які намагалися нажитися на людському горі, вивезти з забороненої території забруднені непридатні для подальшого користування побутові речі (телевізори, пральні машини, магнітоли, дороговартісний одяг, посуд та інше).
“Це була важка служба, адже ми працювали в кризових умовах, до яких були не пристосовані. Доводилося ходити в респіраторах у 30-ти градусну спеку, постійно їх змінювати, адже дихати в них у якусь мить ставало просто неможливо.
Найскладніше було вивозити тих, хто ухилявся від евакуації. Це були люди пенсійного або передпенсійного віку. Всі вони не хотіли залишати рідні домівки і на вмовляння правоохоронців всі, як один, відповідали: “Помирати хочемо вдома”.
Траса була сильно завантажена. Йшли колони машин на Чорнобиль та назад до Києва з великою кількістю потерпілих. Не зважаючи на усі труднощі та обставини, наш загін виконав поставлені завдання і через місяць ми повернулися додому“, – пригадує Володимир Володимирович.
Після повернення додому продовжив службу у рідному райвідділі міліції. Працював на посадах в карному розшуку, інспектором дитячої кімнати міліції, оперативним черговим, начальником ІТТ. Прослуживши 25 календарних років, вийшов у відставку в званні майора міліції.
Дякуємо Вам, шановні ліквідатори аварії на ЧАЕС, що в ті дні виконали свої завдання з честю. Бажаємо Вам здоров’я, адже саме по ньому найбільше вдарив “мирний атом”.
Прагнемо, аби такі катастрофи більше ніколи не повторювались, а прийдешні покоління вивчали історію аварії на Чорнобильській АЕС лише для того, щоб виносити з неї корисні уроки.
Микола СТЕПАНИШЕН, голова ГО “Ярмолинецька асоціація ветеранів та пенсіонерів правоохоронних органів району”.
