Майже кожне найменше свято в році мало для наших предків своє окреме значення, майже кожна праця в господарстві – прописаний час. Хто їх не дотримувався, грішив проти одвічних законів народної мудрості. Хто ж їх зберігав, був чесною людиною, вартою всякої пошани.
Раніше про пророка Іллю вже частково йшлося, що багато своїх “повноважень” Перун з прийняттям християнства передав трьом святим – Іллі, Пантелеймону і Гаврилу. Тому другим його “намісником” на землі був Пантелеймон, або, як його ще називають в народі – Паликоп чи Палій. За церковним календарем, 9 серпня – це день святого великомученика Пантелеймона.
За народними віруваннями, святий Пантелеймон вважається за оборонця людей від вогню. Під час пожежі навколо будови, яка горить, тричі обносять ікону святого Пантелеймона, вірячи, що пожежа припиниться. Найчастіше це роблять тоді, коли пожежа виникла від грому. Такі пожежі люди пов’язували “з божою карою” (з цього приводу казали: “Як Бог запалить, то чоловік не погасить”).
Раніше, коли злакові культури зберігали у копах та стіжках, блискавки часто влучали у них. Люди вірили, що це трапляється тоді, коли господарі не дотримуються святих приписів: працюють у свята, порушують обітницю під час постів. А тому святий Пантелеймон у такий спосіб карав грішників.
Щоб не розгнівати святого, у кожній родині на покутті постійно стояла страсна свічка, освячена в церкві на Чистий четвер (напередодні Великодня) чи трійця – найбільш шанована свічка, яку виготовляли на Спаса. Як тільки насувалася грозова хмара, їх запалювали біля божниці, читали відповідні молитви та клали біля порогу кочергу, щоб грім не влучив у хату. Люди в цей день не працювали, особливо не звозили з полів збіжжя, боялися, щоб Палій не вцілив блискавкою.
Ось одна із легенд: “Якось поїхав чоловік возити снопи. У полі зустрів незнайомця, що ходив поміж копами. Чужинець запитав його:
– Що ти тут робиш?
– Хліб вожу…
– А хіба ти не знаєш, що сьогодні Паликопа?
– Ось як звезу копи, – отоді й взнаю, що це за Паликоп такий!
Не встиг він підійти до воза, як небо несподівано затягли грозові хмари, загримів грім, вдарила блискавка, і все жито згоріло. А від незнайомця й слід простиг”.
Але й були випадки (а зараз часті), коли блискавки влучали у людей. Покалічену грозовим розрядом людину відходжували в такий спосіб. Її закопували у вологу землю й тримали доти, доки “сировиця не витягне з тіла блискавки”. Нерідко так тримали кілька діб, аж поки людина не подавала ознак життя. Це був досить поширений спосіб “зцілення од громовиць”.
Яка ж історія життя великомученика і цілителя Пантелеймона?
Цей святий жив у Нікодимії в III-IV століттях. Ще змолоду почав навчатися лікарського мистецтва, а коли прийняв святе хрещення (християнство), присвятив усе своє життя служінню на благо людей, щиро допомагав хворим і вбогим, відвідував в’язнів у тюрмах, лікував їхні душевні та тілесні рани. Але знайшлася жорстока душа, яка донесла на нього імператору, і святий Пантелеймон прийняв муки за віру християнську. За церковними переказами, Бог явив світу диво: святий не відчув жодних тілесних страждань, а коли йому відрубали голову, то з рани не кров потекла, а молоко.
Рослини цього дня мають надзвичайно цілющі властивості, тому знахарі заготовляли лікарські трави, якими зцілювали свійських тварин. На Поділлі з цього дня вже починали збирати коноплі.
Микола Побережний.
