У КНП “Ярмолинецька багатопрофільна лікарня” поряд із досвідченими працюють багато молодих лікарів. Те, що вони приносять у роботу закладу, є цінним, бо саме нові знання, використання сучасних технологій у роботі забезпечить подальший розвиток медичної галузі та вдосконалення системи охорони здоровʼя на місцях. Серед молодого покоління медиків Ярмолинецької багатопрофільної лікарні – медичний директор Анатолій Лозінський та його заступник Владислав Колодій.
Професія передалась у спадок
Розповідаючи про свій шлях у медицину, Владислав Колодій найперше згадує про свого дідуся – лікаря акушер-гінеколога Віктора Сокотуна, який багато років пропрацював у Ярмолинецькій лікарні, був завідуючим пологового відділення.
“Я з дитинства перебував в медичній атмосфері, – розповідає Владислав, – це, очевидно, зіграло свою роль у подальшому виборі професії. Власне, іншої для себе і не уявляв. По закінченні школи вступив до Тернопільського медичного університету, обрав для себе спеціальність “Акушерство та гінекологія”. Інтернатуру закінчував у Вінницькому медуніверситеті на базі Хмельницького обласного перинатального центру. Першим робочим місцем Владислава стала Ярмолинецька багатопрофільна лікарня, де він розпочав роботу у пологовому відділенні та паралельно у жіночій консультації.
“Для мене ця лікарня була близькою, тому що ще студентом я приходив на роботу до свого дідуся, щоб набратись досвіду: був присутній на пологах та оперативних втручаннях. Це багато чого дало у плані практичних навичок та прикладних знань”, – розповідає молодий лікар.
Отже, подальша робота стала лише підтвердженням того, що професія обрана правильно. Найважливіше та найважче у ній, за словами Владислава Колодія, це величезна відповідальність за здоров’я та життя людей. Так само лікар відчуває емоційне навантаження, бо ця відповідальність спонукає хвилюватись та співпереживати, прораховувати кілька кроків наперед власні дії.
Кожна пацієнтка – то окремий унікальний випадок, який вимагає до себе індивідуального підходу, тому, крім постійного вдосконалення та вивчення досвіду колег, найбільшим цінним є власна практика, яка щоденно набувається та формує своєрідне лікарське портфоліо. Дружина Владислава – теж лікарка, але у сфері дерматовенерології. Безумовно, така колегіальна родина, де і дідусь, і дружина – у темі, допомагає приймати виклики професії.
Так історично склалося, що багато лікарів, особливо хірургів, є гарними музикантами. Цікаво, що наш герой, хоч і не хірург, але теж має опосередкований стосунок до музики. Свого часу закінчив музичну школу по класу фортепіано, вміє грати на акордеоні та саксофоні. І це теж, певно, невипадково. Адже другий дідусь Владислава – Віталій Прокопович Колодій – колишній директор Ярмолинецької дитячої музичної школи.
Сьогодні молодий лікар займає менеджерську посаду, але попри те не перестає практикувати – за сумісництвом працює лікарем жіночої консультації. Каже, що забезпечення сучасним обладнанням, в тому числі окремим апаратом УЗД, а також фаховий лікарський склад дозволяють гінекологічній службі працювати на достойному рівні.
Серед проблем – низька заробітна плата молодих фахівців, які для того, щоб отримати диплом, навчаються більше 7 років. Але інтерес та захоплення справою свого життя перевищує матеріальну сторону, бо мотивує розвиватися, вивчаючи класичний досвід та сучасні можливості медицини. До того ж, посада у менеджменті закладу у поєднанні із практикою дають можливість розуміти, як працює система медицини в цілому та що необхідно для того, щоб зробити її ще більш функціональною та доступною для людей.
Загартований досвідом польових шпиталів
Анатолій Лозінський – медичний директор КНП “Ярмолинецька багатопрофільна лікарня” уже встиг набути не лише багатого професійного досвіду як нейрохірург у медичних закладах Хмельниччини, але й в умовах військових польових шпиталів.
Володіючи легким характером та тонким почуттям гумору, Анатолій Валерійович каже, що шлях до медицини був обраний майже випадково – вирішив вступати до медінституту разом із другом, у якого батьки були лікарями. Отак спільно і подали документи до Тернопільського медичного інституту та успішно здолали прохідний барʼєр. По завершенні вишу 3 роки проходив інтернатуру із хірургії у Хмельницькій обласній лікарні. Коли настав час працевлаштування, виявилося, що у закладі наявна вакансія лише нейрохірурга. Анатолій прийняв рішення погодитися та заглибився у вузькопрофільну хірургічну царину. Досвіду набував поряд із досвідченими фахівцями Хмельниччини, багато читав досліджень лікарів європейського та світового рівнів, а головне – виносив власні уроки із операційної, які тривали інколи до десяти годин поспіль.
У 2015 році Анатолій Лозінський був призваний та проходив службу у зоні АТО. “Виявилося, що я був нейрохірургом десь на 300 кілометрів фронту – приблизно від Авдіївки до Курахового, бував у Торецьку, навіть під Бахмут заїжджав. Протягом року працював у польовому шпиталі, а після проходження служби знову повернувся до нейрохірургії Хмельницької обласної лікарні.
У Ярмолинецькій багатопрофільній лікарні розпочав роботу з лютого цього року. Запрошення пра-цювати тут прийняв дуже позитивно, бо Ярмолинці – моє рідне селище, тут я навчався у
школі, проживав, тут живуть мої батьки і я із родиною теж тут живу. Тому працювати на місці – це добре. А для мене це – можливість здійснити внесок у розвиток нашої лікарні, де теж є багато цікавого. У нас – хороші реанімація та хірургія, доволі добре забезпечені операційні. А бажання рухатися вперед, безумовно, є.
Щодо адміністративної роботи як медичного директора, то Анатолій Валерійович переконаний, що виконувати її – просто, коли знаєш медицину середини та бачиш, на що можеш впливати як посадова особа. Важливо, коли у закладі все налагоджено та спеціалісти на кожній ділянці точно знають, що і коли їм робити. Координуючи таку роботу, одразу видно, за словами Анатолія Лозінського, що і де можна вдосконалити, де потрібно допомогти.
Поряд із адміністративною посадою лікар не втрачає практичних навичок, за сумісництвом має часткову лікарську практику нейрохірурга в Хмельницькій обласній лікарні. Важливо, коли людина працює за покликом серця, а ще важливіше, коли лікар дарує свій талант землякам. Багатющий професійний досвід Анатолія Лозінського у подальшому служитиме на користь людям, повертаючи їм здоровʼя та рятуючи життя.
Алла Гуменюк.
