Як лідери громад ініціюють прибирання та облаштування кладовищ
Вшанування померлих родичів та догляд за їхніми могилами — давня українська християнська традиція. Більше того, занедбані могили та цвинтарі вважаються, може і не зовсім офіційно, неповагою до пам’яті. Тому напередодні Провідної Неділі основна частина жителів сіл, міст та містечок поспішають прибрати та впорядкувати місця вічного спочинку рідних та близьких.
Традиція загалом гарна і правильна, але важливо піклуватися не лише про конкретне захоронення, але й дбати про загальний стан кладовищ, бо це своєрідна естетика вшанування. Натомість тривале використання штучних квітів та вінків, заміна пам’ятників, переоблаштування старіших поховань створили довкола цвинтарів сміттєвий колапс. Гори пластику та будівельних відходів, каміння, гілля утворили стихійні звалища по периметру місць, які невипадково вважаються сакральними для тих, хто приходить сюди віддати шану померлим.
Про волонтерську ініціативу щодо облаштування кладовищ та гідного збереження пам’яті тих, хто у Вічності, наша розповідь.
Жителька станції Ярмолинці Олена Леньо неодноразово перебувала за кордоном на роботі. Жінка бачила культуру інших країн не лише стосовно облаштування території населених пунктів, а й те, як вшановують там пам’ять померлих. Після повернення додому, у період війни, пані Олена надихнулась волонтерством, адже чоловік Роман з перших днів вторгнення став на захист України. Власна організація та участь у зборах на користь ЗСУ повільно доповнилася іншими ініціативами. Маючи вищу природничу освіту, із болем у серці спостерігала Олена за засміченими територіями лісосмуги вздовж залізничної колії у Новому Селі, але найбільше боліла ситуація на Новосільському кладовищі.
«По периметру усього кладовища — купи сміття. Ще того року вдалося організувати небайдужих людей та вивезти 6 причіпів усякого непотребу. Але просто вивезення сміття ситуації, як виявилося, не вирішує, — розповідає пані Олена. — Тоді стало зрозуміло, що потрібно діяти по-іншому. Має бути вироблено механізм, який забезпечить організований збір та вивіз сміття із території кладовища. Спочатку шукала приклади досвіду інших громад, зверталась із листами до керівництва місцевої селищної ради, щоб знайти спільне бачення та розв’язання проблеми. Після довгих обговорень, консультацій все ж зійшлись на тому, що необхідно облаштувати місце та встановити баки для сміття. Це дозволило б місцевій комунальній службі вивозити за потреби відходи, які накопичуються.»
Хід реалізації цієї ідеї взялася втілювати в життя на волонтерських засадах знову ж таки пані Олена. Розуміючи, що основою здійснення будь-якого проєкту є матеріальний ресурс, просто пішла до людей, котрі живуть поряд, котрі теж мають рідних на кладовищі, і почала шукати підтримки.
«Я зверталася до усіх, кого знала, і де мала таку можливість — у магазині, у міському автобусі, на вулицях, у телефонних розмовах, у соцмережах, намагаючись донести до людей головну ідею: лише ми спільними зусиллями там, де ми живемо, можемо щось зробити задля спільного блага. Не можу сказати, що дуже швидко і активно мене підтримували, але проблема потроху зрушилась з місця. По-перше, люди здавали гроші. Ці донати часом були зовсім невеликі: 100-200 гривень. Щоб виготовити один сміттєвий бак, необхідно було, за нашими підрахунками, 11,5 тис. грн. А таких баків треба декілька, тому важко було спрогнозувати, чи вдасться назбирати необхідну суму та виконати задумане. Але шляху назад не було, адже кожному, хто долучався до збору, я говорила, що беру кошти під власну відповідальність. Ви запитуєте, що спонукало мене взяти на себе цю відповідальність? Певно, це бажання нарешті щось змінити, показати людям, що можна жити по-іншому, краще, що спільні проблеми треба разом розв’язувати, а не відсторонюватись від них, що треба іти до представників влади і, озвучуючи проблеми, шукати партнерства, а не розбрату. Таке партнерство насправді є дуже корисним, бо формує своєрідний сегмент співпраці і контролю з боку громадянського суспільства. За кордоном бути волонтером, працювати на благо громади безкоштовно — це дуже почесно. У нас поки що важко, бо знайти підтримку не так то й просто.»
Розмовляти з пані Оленою цікаво. Одразу відчувається, що справу, яку вона взяла на свої плечі, робила не для слави, а з палким бажанням та вірою у власні та сили громади. Кожен донат, який наближав до здійснення задуманого, кожна ідея, що виникала у неї або тих людей, хто долучався до справи, запалювали ще більше. Пані Олена зверталась і до тих людей, які наразі не живуть ні у Новому Селі, ні на станції Ярмолинці, але народились та зростали тут і вважають це місце малою батьківщиною.
«Мене підтримали мої однокласники, які донатили по кілька тисяч гривень. Ось тоді я зрозуміла, що ми зможемо досягнути бажаного. Протягом цього часу, відколи тривала праця із втілення ідеї, створилася своєрідна ініціативна група. Це люди, які були поряд зі мною, яким так само боліло за невирішені проблеми громади. Це Неля Туріца, Світлана Лукасевич, Валерій Осарчук. У місцевим крамницях та установах (де тільки можливо) були скриньки для збору коштів. Це магазин «Руслан» (власниця Любов Хоптяр), Новосільська та міська бібліотеки (бібліотекарі Любов Жибутовська та Надія Ляховська), магазини «Щедрик» (власник Олег Білоконь) та «Київська Русь» (власниця Оксана Гуменюк). Двоє останніх підприємців допомогли не лише в організації збору коштів, а й задонатили від 1000 і більше гривень. Олег Лабань із Ярмолинець безкоштовно перевіз на кладовище залізобетонну плиту під баки, а кранівник Володимир Залевський забезпечив її навантаження та розвантаження.
Звичайно, допомогу надала Ярмолинецька селищна рада і так само хочеться подякувати її голові Андрію Шутяку, заступнику Денису Головку, начальнику відділу ЖКТ Юрію Чепраку. Це була плідна співпраця, яка дала вагомий для громади результат. Ми були постійно на зв’язку із Юрієм Вікторовичем Чепраком.
Також щиру подяку від імені всіх волонтерів адресую директору ДНЗ «Ярмолинецький агропромисловий центр професійної освіти» Василю Мельнику, майстрам виробничого навчання центру Вадиму Новосядлову та Миколі Бадону, учням 15-ї групи Ігорю Панасюку, Андрію Полінкашу, Олександру Тарадуді, Марині Кварцяній, Максиму Яковенку за чудову фахово виконану роботу — виготовлення 4 баків для сміття. Також до роботи долучився старостат сіл Томашівка та Нове Село і соціальні працівники цих населених пунктів, коли відбувалось облаштування місця під сміттєві баки.»
Переможний допис у соцмережі Фейсбук Олена Леньо розмітила у Чистий Четвер напередодні Великодня: «Ми це зробили!!! Ми завершили облаштування місця під сміття на Новосільському кладовищі!!!» У цьому довгому дописі вона згадала усіх, хто допомагав, як це зробила і у нашому інтерв’ю. Крім того, пані Олена згадала прізвища усіх родин, хто доклав значні суми для спільної справи. Задля справедливості треба додати, що і родина пані Олени окрім тієї відповідальності, яку вона добровільно взяла на себе, вклала у цей проєкт теж немалу суму власних коштів, а також надала матеріал для облаштування накриття над сміттєвими баками.
Звичайно, не обійшлося без толоки. Усі небайдужі жителі сіл Томашівка та Нове Село, станції Ярмолинці перед встановленням баків прибрали та вивезли наданою селищною радою технікою немало відходів, які знову зібралися після прибирання біля могил. Але тепер є надія, що тут пануватиме цивілізоване функціонування місця, яке по праву має стати місцем поваги, пам’яті та вшанування, адже здавна відомо, що цвинтар називають обличчям живих. Більше того, можливо, такий приклад унаслідують інші активісти у нашій громаді, адже місце вічного спочинку людей має відповідати християнським законам гідного вшанування їх пам’яті.
Окремо у цьому матеріалі хочеться подякувати пані Олені Леньо за небайдужість, сміливість, ініціативу, душевний неспокій. Бо ж вона не задовольнилася лише одним волонтерським проєктом. Кошти, які ще поступають на оголошений нею збір з облаштування цвинтаря вона вирішила спрямувати на придбання реманенту, який би зберігався безпосередньо на кладовищі для тих людей, у котрих виникне потреба прибрати при відвідуванні могилок, або ж доглянути місця спочинку тих, у кого вже немає близьких.
Хай так і буде! А пані Олені — здоров’я, визнання, підтримки земляків, миру та задоволення від здійсненого.
Очищення кладовищ від сміттєвого забруднення перед Провідною Неділею відбулося і в інших селах громади. У Ясенівці протягом майже двох тижнів через соцмережі волонтерів із упорядкування місцевого цвинтаря збирала діловодка старостату Валентина Сасюк. Були дні, коли кількість добровольців попрацювати сягала 16 осіб, інколи менше. Люди не лише прибирали сміття по периметру кладовища, але й розчищали ділянки, де знаходяться могили, до яких нікому навідуватися. Щоразу, на жаль, таких могил стає все більше. Допомогу із вивезення сміття та гілля, а також облаштування місць для сміття надав керівник місцевого агроформування Віталій Трач.
Також значно посприяли у розчищенні кладовища працівники функції «Благоустрій» Ярмолинецької селищної ради.
Правдівським старостатом теж було організовано прибирання місцевого кладовища. Трудилися працівники закладів культури, старостату, волонтери, а допомогу у розчищенні місць, де немає догляну рідних, надала Ярмолинецька селищна рада (функція «Благоустрій»). Вивезення сміття та гілля забезпечив голова ПОП «Колос» Олег Лохвицький.
Так само декілька днів тривало прибирання на двох Соколівських цвинтарях. Староста села Василь Радіонов організував техніку та місцевих жителів на толоку. Особливістю села є його велика протяжність, тому люди вшановують рідних на кладовищах в різні дні: на другий день Великодня та у Провідну Неділю. Тому і роботи із благоустрою було розподілено так, щоб встигнути до особливих дат.
Алла Гуменюк
