Ветеринарка Юлія Шелест не просто якісно виконує свою роботу, але й розвивається у
різних її аспектах, цікаво що – навіть зуміла частину перенести у онлайн-формат. Як
вдалося відкрити власну справу, про вибір та недоліки професії запитали безпосередньо у
фахівчині напередодні професійного свята – Дня ветеринарного працівника. У розмові із
Юлією можна дізнатися не лише про її професійний шлях, але й отримати відповіді на
запитання, які будуть актуальні тим, хто має чи хоче завести домашніх улюбленців або й
власне господарство.
– Найперше запитання – чому саме ветеринарна медицина? Якими були перші кроки у професію?
– Із дитинства мене завжди оточували тварини, я народилася та виросла у селі, батьки тримали невелике господарство. І мені це зовсім не набридло, навпаки, хотілося і далі з ними працювати. Вагалася також між звичайною медициною, але згодом все ж вибір впав на ветеринарну. Після 9 класу, як я планувала, піти навчатися уже за обраною спеціальністю не вдалося через прохання мами. Але я зробила це за рік – вступила до Кам’янець-Подільського фахового коледжу ПДАТУ, планувала працювати із великою рогатою худобою та іншими сільськогосподарськими тваринами. Уже після закінчення навчання у коледжі я розпочала працювати: спершу – в Києві, згодом – ближче до дому, у Хмельницькому та Дунаївцях, там робота здебільшого була із дрібними тваринами. Паралельно я ще навчалася у Подільському державному університеті, щоб отримати вищу освіту.
– Як так вийшло, що Ви вирішили працювати у Ярмолинцях? Чим займаєтеся зараз?
– Це сталося у 2020 році, в розпал карантину, коли було нереально дістатися до місця роботи: в той час працювала в Дунаївцях. Тому в червні я спонтанно вирішила відкрити свою справу, і уже за місяць в Ярмолинцях була нова ветеринарна аптека. Якби не моя рішучість, цього могло б і досі не відбутися. Але оскільки у житті керуюся правилом “бери і роби”, ідея таки була реалізована.
Зараз я продовжую працювати в аптеці, при потребі надаю консультації вживу, і все більше працюю із сільськогосподарськими тваринами. Адже із початком карантину, пізніше – повномасштабною війною, багато молодих людей почало повертатися у села та займатися господарством. Відповідно у них виникали питання стосовно догляду за тваринами, а спеціалістів насправді не так і багато, більше консультують стосовно кішок та собак. Тому я активно відповідала на запити у різних групах у соцмережах, а пізніше почала надавати онлайн-консультації та створила власний блог у соцмережі TikTok. Там я ділюся із підписниками (а їх уже понад 13 тисяч) порадами, показую закулісся своєї роботи та даю рекомендації. А в майбутньому планую так само активно розвивати і свою сторінку в Instagram.
– Скільки зараз проживає у Вашій оселі тварин?
– Як я кажу часом чоловіку, ми з ним – багатодітні батьки. У нас вдома – цілий міні-притулок безпритульних тварин. Частину намагаюся прилаштувати, але зазвичай тих, хто має особливо важкі травми, залишаю собі. Наприклад, нещодавно прооперувала котика, на жаль, він – без ока, але продовжує мешкати разом із нами. Також не змогли покинути і собаку полеглого воїна, який залишився без нікого. Тому зараз у нас проживає 7 котів та 5 собак. Усіх їх утримуємо за власний кошт, лише іноді, при необхідності термінових операційних втручань, можу відкрити збір, щоб люди допомогли із закриттям певних потреб. Також серед тварин, які проживають у нас – це корова та свині.
– Чи були у Вашій практиці випадки, які запам’яталися найбільше?
– Напевно, це дистанційне лікування страуса із Волині. Господар телефонував усім лікарям поблизу, але проблему вирішити не вдалося. Тому на свій страх та ризик ми спробували інший препарат, який допоміг тварині одужати. Також онлайн вдалося вилікувати козу із окупованої території, із Луганщини. Завдяки моїй діяльності у Інтернеті запити надходять із різних куточків України та навіть світу.
– Що найважче у Вашій професії?
– Це, безумовно, втрачати пацієнтів. Але важко також пояснювати людям, що підхід, до якого вони звикли, не завжди є дієвим. На жаль, те, що господарі ігнорують вказівки ветлікарів та продовжують лікувати тварин своїми методами, нерідко шкодить їх здоров’ю. Зрозуміло, що в більшості випадків це – спроби зробити якнайкраще для тварини, але завжди важлива консультація із фахівцем.
– Чи були певні упередження щодо Вас як ветлікарки?
– Так, і вони були пов’язані як зі статтю, так і з віком. Наприклад, коли я працювала у Хмельницькому як лікарка, а мені асистував чоловік, був випадок, коли провести операцію просили саме його. Також зустрічалися люди, які не довіряли мені в силу віку, вважаючи, що якщо я – молода, то не можу бути кваліфікованою у своїй справі. Але незабаром вони таки змінювали свою думку та поверталися.
– Чи можете спростувати міфи про тварин, у які часто вірять люди?
– Напевно, моїм найулюбленішим є міф про те, що всі коти люблять рибу. Насправді ж, така їжа є для них вкрай шкідливою. Ці тварини не пристосовані до перетравлення великої кількості кальцію та фосфору, які в кінцевому результаті накопичуються у вигляді каміння у нирках або ж сечовому міхурі. І найбільша небезпека в тому, що ця проблема відтермінована у часі на роки, тобто люди можуть не пов’язувати шкоду здоров’ю із тим, що тварина з’їла певний продукт, у цьому випадку – рибу. Багато хто вважає, що котам необхідно давати молоко, але це також більше міф. Коров’яче молоко не завжди добре засвоюється та може навіть викликати розлади травлення. Тому замість нього краще дати тварині шматочок м’яса.
Нерідко можна почути і те, що “собаки гавкають на поганих людей”, та це також неправда. Тварина так реагує тому, що може відчувати небезпеку або ж дії чи запах людини нагадують їй стресову ситуацію.
– Які захворювання найчастіше спостерігаються зараз у тварин?
– Найпоширеніші – пов’язані із порушеннями обміну речовин, викликані неправильним утриманням тварин. Також є багато вірусних захворювань, які легко можна було б профілактувати вакциною, але, на жаль, люди її бояться. Якщо проаналізувати по нашій місцевості, відсотків 5 готові вакцинувати своїх улюбленців. Також багато хто думає, що якщо тварина перебуває удома, то вона ніяк не захворіє, але господарі або гості можуть принести інфекцію “за ногами”.
– Як тварини переживають сучасну війну в Україні?
– Її вплив відчувають практично всі, найбільше – це коти, менше – сільськогосподарські тварини. Поширеним захворюванням, яке розвивається через сильний стрес у тварин – це ідіопатичний цистит – запалення сечового міхура. Найчастіше від неї страждали котики зі станції Ярмолинець, які перебували неподалік місць прильоту. Собаки реагують на сирени, часто тікають під час повітряних тривог. Були випадки, коли тварин привозили із зони бойових дій. Зазвичай, вони спочатку дуже налякані, але згодом адаптуються, для кожного на це іде різний час, залежить від індивідуальних особливостей організму. Щоб знизити рівень стресу у тварин, потрібно забезпечити їм максимально звичні умови, завжди мати поряд речі із знайомим запахом або ж улюблену іграшку.
– Улітку особливо актуальним є питання про те, як допомогти тваринам у спеку. Що можете порадити?
– Практично більшість тварин важко переносять жарку погоду, їхній організм не пристосований до таких високих температур, а особливо це стосується тих, хто споживає сухий корм. Найважливіше – це забезпечення їм доступу до води та місця, де б вони могли сховатися від спеки. Часто люди також залишають своїх тварин самих у авто, а так робити категорично не можна. Ще одна проблема, яка проявляється у таку погоду – нагрівання лапок тварин на асфальті, це механічне пошкодження, усунути яке може спеціальний віск.
– Якщо порівнювати людей, які тривалий час займаються сільським господарством та молодих, що лише починають, чи є якась різниця?
– Звичайно, сучасна молодь – це двигун прогресу. Вони намагаються зрозуміти суть процесу, самі дізнаються більше, вичитують щось нове. Наприклад, коли я кажу, що корові після отелу не варто давати цукор, то старші люди часто ставляться до цього скептично, мовляв, вони робили так все життя, а молодь намагається розібратися, зважити всі “за” і “проти”. Так само літні люди зараз часто продають корів, вважаючи, що утримувати їх невигідно, в той час як нове покоління вирішує проблему більш раціонально: купує комбікорм, воду, зменшує площу вигулу і компенсує все вітамінами, таким чином оптимізуючи роботу. Хоча на початку мене дуже дивувало, що люди 20-30 років вирішують завести велику рогату худобу.
– Що б порадили усім, хто має тварин?
– Я хочу порадити людям будь-яку інформацію розбирати покроково та мислити критично. Варто навчитися розбиратися у процесах, після чого можна буде розуміти, як правильно доглядати, лікувати тварин, уникати ряду захворювань. У будь-якій сфері важливо не просто вірити на слово, навіть досвідченим фахівцям, а перевірити інформацію мінімум у трьох джерелах.
– Знаю, що Ви також активно займаєтесь волонтерством.
– Це правда. Іще під час навчання у коледжі я почала свою благодійну діяльність: годувала тварин, надавала їм прихисток. Був період, коли у нас вдома одночасно проживало 11 котів. Тобто, волонтерила я на постійній основі. Хотілося врятувати усіх, і важко було зрозуміти, що це неможливо.
Також завжди підтримую зоозахисну групу “Пес і кіт”, яка діє у Ярмолинцях: роблю знижки на медикаменти, безкоштовно проводжу необхідні маніпуляції, допомагаю із кормами, перевезенням тварин.
Засмучує той факт, що деякі люди думають, що це – прямі обов’язки волонтерів. Але благодійники не можуть допомогти абсолютно всім, і в нас немає притулка, в який можна прийти і залишити тварину. Тому варто доносити це людям, розповідати їм про стерилізацію, відтворення домашніх тварин, правильне ставлення до них, все це робота зі свідомістю. Зокрема, спілкуюся на такі теми із дітьми, і хочу сказати, що нове покоління має вже чіткіше розуміння, що правильно, а що – ні. Як говорять: “вода камінь точить”, тому все прийде поступово, але вже бачу позитивні зміни у суспільстві.
– Дякую за розмову та Вашу корисну працю! Вітаю із професійним святом та бажаю наснаги, успіху та реалізації усіх планів!
Розмовляла Анастасія Граб.
