Щоб поспілкуватися із Тимофієм Павликом, який працює у Ярмолинецькому Центрі первинної медико-санітарної допомоги на посаді головної медсестри, довелося зачекати: із самого ранку – безліч робочих справ. Певно, не була оригінальною, коли спершу запитала Тимофія Володимировича, чи не бентежить його табличка на дверях робочого кабінету із написом «головна медсестра»?
– Зовсім ні, – із посмішкою відповідає медпрацівник. – Хоча знаю, що ще п’ять років тому МОЗ вносило зміни до переліку медичних професій, відповідно до яких в Україні поряд із професією медсестри мала б з’явитись і професія медбрата, більше того, усі посади в медицині офіційно мали би бути прописані як у жіночому, так і чоловічому родах. На моє ж переконання, назва у класифікаторі професій на якість виконання службових обов’язків не впливає. Я свою роботу люблю, віддаюся їй сповна, завжди вболіваю, в першу чергу, за те, щоб наші земляки – жителі громади отримали належні медичні послуги. Ось це головне.
Шлях у медицину пана Тимофія не був випадковим. Його мати, Олександра Володимирівна Михнюк, працювала медсестрою одного із кабінетів поліклінічного відділення тодішньої райлікарні.
– Я практично виріс у лікарні, – ділиться Тимофій Володимирович, – після уроків постійно приходив до мами. Усе тут мені було знайоме і близьке. Тому після закінчення школи особливих роздумів щодо вибору майбутньої професії не виникало. Подав документи та вступив до Хмельницького медичного коледжу на спеціальність «Лікувальна справа». Із нас готували фельдшерів. Чи були у групі ще хлопці? Так, були, але дівчат було більше.
Після отримання диплому перші професійні кроки робив у сільській медицині – працював на фельдшерському пункті села Томашівка. Через деякий час перевівся до райлікарні – спочатку до поліклінічного відділення на посаду медсестри хірургічного кабінету, а далі тривалий період працював медсестрою кабінету вакцинації. Після утворення Центру ПМСД Тимофію запропонували стати головною медсестрою медзакладу. З того часу, а це уже 11 років, трудиться тут, координуючи роботу середньої ланки медперсоналу.
– Тимофій Володимирович – чудовий працівник, – розповідає директорка Ярмолинецького ЦПМСД Надія Крива. – Це справді його місце, бо він хороший організатор, гарно комунікує як з колегами, так із пацієнтами, сумлінно веде усю належну документацію, при потребі легко може замінити будь-кого із співробітників чи співробітниць, які знаходяться у його підпорядкуванні. Як керівник і менеджер він не жорсткий, навпаки – демонструє рівні партнерські стосунки із підлеглими. Але при цьому користується авторитетом, повагою. Сам Тимофій вважає, що інституція медсестер – це чи не найголовніша із ланок медицини.
– Ми знаємо як аксіому, що медсестра – це права рука лікаря. В її обов’язках – і робота з документацією, і з електронною системою «Медікс», я вже не кажу про виконання призначень лікаря. Тому без професійних медсестер система медицини не змогла б працювати взагалі. А хто на цій посаді – жінка чи чоловік – насправді немає жодного значення. Головне – це порядність, професійність, відданість справі, бо робота, від якого залежить надто багато – здоров’я, а відтак і життя людей, які приходять до медзакладу за допомогою.
Аналізуючи «чоловічу присутність» у середній медичній ланці області, виявила, що Тимофій Володимирович – хоч не правило, але й не виняток у загальній картині. Хоч точною статистикою керуватися не можемо, але відомо, що маємо десятки чоловіків-фельдшерів, а посади головних медсестер Центру ПМСД та багато профільної лікарні у сусідніх Дунаївцях займають теж чоловіки, головна медсестра-чоловік працює і в одному із медзакладів міста Славута.
Алла Гуменюк. Матеріал створено у партнерстві з Волинським прес-клубом
