У селі Лугове Розсошанської громади відкрили пам’ятні знаки на честь загиблих у війні односельчан.
Невеличке село Лугове зібралося майже у повному своєму складі, щоб віддати шану і повагу землякам, котрі загинули, захищаючи Україну. На їх честь у селі встановлено меморіальні дошки. Про кожного із загиблих воїнів розповіли під час церемонії відкриття пам’ятних знаків.
Гнипель Віталій народився 6 лютого 1990 року в с. Лугове. Після закінчення Баламутівської загальноосвітньої школи навчався в Жмеринському ВПУ на провідника пасажирських вагонів. Після строкової служби в армії почав займатися будівельними роботами. Мобілізований у серпні 2022 року. Проходив службу в 77-й аеромобільній десантно-штурмовій бригаді, був старшим стрільцем-навідником. Навчався на сапера, вправно обходився з різними видами зброї. Мужньо вистояв бої за м. Соледар, с. Красна Гора, с. Парасковіївка, пліч-о-пліч з побратимами стримував атаки ворога.
Загинув 1 березня 2023 року під час виконання бойового завдання в районі м. Бахмут Донецької області. Потрапивши під мінометний обстріл, отримав осколкове поранення в шию. 7 березня 2023 року похований на Алеї Слави в мікрорайоні Ракове м. Хмельницький.
Саган Дмитро народився 24 травня 1986 року в с. Лугове. Після закінчення Баламутівської загальноосвітньої школи проходив строкову службу в армії. Він був скромним та ввічливим хлопцем. Любив своє село та допомагав односельчанам.
Дмитро був учасником бойових дій АТО 2015 року, а в 2023 році став на захист своєї батьківщини у складі третього механізованого взводу 60-ї окремої механізованої Інгулецької бригади сухопутних військ ЗСУ на посаді гранатометника.
Загинув Дмитро Саган 28 листопада 2023 року в районі населеного пункту Терни Донецької області під час виконання бойового завдання. Майже одинадцять місяців вважався безвісти зниклим. 23 жовтня 2024 року похований на Алеї Слави в мікрорайоні Ракове м. Хмельницький.
Пасєка Віктор народився 8 листопада 1968 року в с. Лугове. До дев’ятого класу навчався в Хмельницькій міській школі №4, а в 9-10 класах – в Ружичанській середній школі. Закінчив Хмельницьке ПТУ за професією кранівника. Потім -строкова служба в армії. В 2003 році створив власне підприємство з ремонту дахів в м. Хмельницький. Неодноразово обирався депутатом Баламутівської сільської ради Ярмолинецького району. Після об’єднання Баламутівської територіальної громади з Розсошанською був обраний депутатом Розсошанської сільської ради.
З 25 лютого 2024 року добровольцем вступив у лави ЗСУ. Служив кулеметником у в/ч А1556 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Був вірним і справедливим побратимом. 2 роки та 4 місяці служби виконував обов’язок по захисту Батьківщини на Херсонщині, Донеччині, на Запорізькому напрямку. Загинув Віктор В’ячеславович 4 липня 2024 року в районі населеного пункту Юрківка Оріхівського району Запорізької області. 12 липня 2024 року похований на Алеї Слави в мікрорайоні Ракове м. Хмельницький.
Ільєв Василь народився 29.01.1999 року у селі Лугове. Навчався в Лугівській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів, потім в Баламутівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. По її закінченні вступив до Академії Державної пенітенціарної служби за спеціальністю “Психологія”, яку закінчив у 2020 році. Працював за спеціальністю в м. Хмельницький.
26 лютого 2022 року Василь добровільно вступив до лав ЗСУ. Служив у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Весь період служби перебував у найгарячіших точках. У лютому 2023-го пройшов навчання, де отримав звання офіцера та став командиром взводу. За словами побратимів, Василь був дуже мужнім воїном, здатним на самопожертву, людиною неймовірної мужності та сили характеру, патріотом, гідним воїном своєї країни.
Молодший лейтенант Василь Ільєв, позивний “Флорист”, загинув 3 травня 2023 року, обороняючи від окупантів місто Бахмут на Донеччині. Офіцеру було 24 роки.
Поховали захисника на Алеї Слави мікрорайону Ракове у м. Хмельницький.
Участь у меморіальному заході взяли рідні та близькі загиблих, голова Розсошанської сільської ради Василь Дячок, жителі Лугового та сусідніх сіл. Освятив місце пам’яті настоятель Храму Святого Архистратига Михаїла села Баламутівка отець Роман Верховцев. До підніжжя банерів із портретами Героїв лягли яскраві осінні квіти як данина пам’яті за їх життєвий подвиг.
Марина Сандер, бібліотекарка Баламутівської сільської бібліотеки.
