Традиційно на початку жовтня вшановують людей похилого віку та ветеранів. У ці дні “Журавка” відвідує інтернатні заклади для людей, котрі через хвороби чи соціальні проблеми змушені перебувати у таких установах.
Народний аматорський колектив – хор ветеранів праці та дітей війни “Журавка” Ярмолинецького центру культури та дозвілля уже заслужив певний авторитет та популярність серед жителів Ярмолинецької та сусідніх громад. Участь у концертних та мистецьких заходах є звичайною справою для хористів. Для них це – результат наполегливої праці та постійних репетицій. Велика заслуга у цьому – керівника колективу, талановитого музиканта Ігоря Сидорчука, який підібрав для хору новий репертуар, а також новацією є виконання пісень у супроводі синтезатора, на якому акомпонує сам керівник. Ігор Аркадійович розписав та розучив голосові партії із учасниками та учасницями колективу. Твори, які увійшли до програми, зібрані у єдину композицію, поєднані поетичними творами сучасних авторів, розповідями про творчий шлях хору, який діє уже кілька десятків років.
Загалом, така програма, апробована під час підтвердження звання “народний аматорський”, є цілісною та композиційно цікавою. Цьогоріч учасники ветеранського хору 2-3 жовтня давали виїздні концерти. Першого дня їх зустрічали у селі Виноградівка у тутешньому Будинку-інтернаті. Заклад, який очолює наш земляк, досвідчений працівник системи соціального захисту Юрій Кузь, з початком повномасштабної війни став прихистком і для мешканців будинків-інтернатів зі сходу України, які вимушені були переміститись через російську агресію. Тут створені необхідні умови для проживання, а тим, хто опинився на Поділлі, рятуючись від війни – особлива увага, бо ж попри наявні проблеми зі здоров’ям ці люди отримали додаткові психологічні травми.
Тому концертна програма, яку привезла “Журавка”, стала такою мистецькою терапією, яка лікує душу. У просторій залі, за яку на час концерту послужила затишна їдальня закладу, зібралось більше сотні глядачів. А наші артисти старались якнайповніше донести їм свою творчість. Програма увібрала в себе українські народні, стрілецькі та пісні сучасних, в тому числі місцевих авторів. Тематика цих творів – переважно патріотика, лірика та трішки гумору задля створення настрою. Спостерігаючи за дійством, що відбувалося, можна твердо сказати, що головне своє завдання учасники аматорського народного колективу виконали – контакт із глядачами було знайдено. Вони їм і підспівували, і активно аплодували, і навіть втирали сльози, коли співалося про події війни.
А розпочався концерт із вірша ярмолинецької поетеси Жанни Василівни Олійник “Дочекаюся сина від сина”, який прочитала Валентина Погорілова. Валентина Йосипівна – мати військовослужбовця, який захищає Україну ще з часів АТО, а нині боронить рідну землю у складі ЗСУ. Чуттєве прочитання твору передалось і слухачам. А продовжилась тема материнства під час війни піснею “Мамина молитва”. Подвигу українських воїнів присвятили виконавці наступну пісню своєї програми – “Герої не вмирають”. Патріотичний дух захисників України зрів із глибини десятиліть, тому пісні січових стрільців звучать сьогодні актуально, як ніколи. Вони є і в репертуарі “Журавки”, як-от “Шуміли сосни і діброви”, “Була колись дівчина”, “Летять коні воронії”.
До душі глядачам були і твори, в яких оспівується рідний край, Україна, батьківський дім: “Чебреці”, “Посади калину у саду дитиннім”, “Краю рідний мій”. У зрілому віці люди, як ніколи раніше, задумуються про плинність життя. Тому ліричні пісні теж пробуджують почуття у серцях аудиторії. Учасники хору залюбки виконали такі твори як “А роки летять”, вальс “Вже осінь чарівна”. Настрою та трішечки гумору внесла жартівлива пісня “Ой, хоча би Господи, та й повечоріло…” Так згадалися роки юності та чарівна пора кохання, а разом із тим засяяли посмішки від жартівливої подачі твору. Такий жанр зазвичай полюбляють слухачі різного віку.
Особливі історії мають дві пісні із репертуару “Журавки”. Це – “Журавлі”, яку написала перша керівниця колективу, на жаль, нині покійна Катерина Крочак, а аранжування здійснив відомий подільський композитор Іван Пустовий. Цю пісню хористи виконують на світлу пам’ять про Катерину Владиславівну.
Інша душевна пісня – “Як вертав я додому в село” запам’яталась учаснику хору – Петру Степановичу Коцюбі, коли він гостював на Житомирщині. Через роки вона ожила у виконанні хору.
Будь-який колектив – це сукупність його учасників. Отже, кожен, хто попри поважний вік та хатні проблеми, не завжди хороше самопочуття збирається двічі на тиждень на репетицію, чи не щотижня – на виступи заслуговує окремої подяки та поваги.
Петро Степанович Коцюба – голова ради ветеранів Ярмолинецької громади. Він – людина поважна та відома. А енергії – можна по-доброму позаздрити! Крім ветеранських турбот у межах усієї громади, Петро Степанович до занять та репетицій ставиться дуже серйозно та відповідально. По-перше, по-іншому не вміє, у будь-яку справу, яку втілює в життя, вкладає дущу і серце. А по-друге – що там казати, любить він українську пісню, цінує ті години, коли можна поспівати із насолодою у товаристві однодумців.
Так само віддані колективу багаторічні його учасники Микола Васильович Тимофієв – ветеран праці, колишній будівельник, керівник одного із підприємств, Михайло Васильович Цибульський – у минулому – водій, який неймовірного тембру голос унаслідував від матері та передав донечці Олені, яка нині є науковицею у галузі музичного мистецтва. Володимир Олександрович Бушма – універсальний співак, який свого часу навчався у музичній школі та професійно відчуває мелодику співу.
Жіночий склад хору теж рясніє неординарними особистостями. Валентина Станіславівна Хлівецька та Валентина Йосипівна Погорілова – солістки колективу. Валентина Станіславівна – членкиня президії ради ветеранів, активна, володіє організаторськими здібностями, користується заслуженим авторитетом, учасниця волонтерського руху.
Нещодавно влилась у колектив Марія Михайлівна Сидорчук. Для неї музика та спів – це її життя, адже Марія Михайлівна довгі роки пропрацювала музичною керівницею дитсадка “Сонечко”. Тому її участь у колективі відчутна і цінна. З дитинства нерозлучна з музикою і Галина Павлівна Школьняк – навчалась у музичній школі, має гарний голос. Людмила Василівна Гуменюк очолює ветеранську організацію станції Ярмолинці. А хор “Журавка” став для неї невід’ємною частиною життя. Антоніна Іванівна Мандола – дисциплінована та відповідальна, у минулому – кухарка дитсадка. Цінує у колективі можливість змістовного спілкування, а також любить українську пісню. Іда Іванівна Мельничук має товариський характер, любить людей, спілкування, уміє гарно співати. Хоч проживає на станції Ярмолинці, репетицій, а тим більше – концертів ніколи не пропускає. Марія Миколаївна Чорнобай теж проживає на станції Ярмолинці, родом – із Чемеровеччини. Вболіває за ветеранський хор, особливо, коли була загроза його зникнення. Тому усією душею підтримує будь-які ініціативи. Ірина Петрівна Мірошниченко має особливий статус – вона староста хору. В минулому – працівниця торгівлі, але наразі захоплення музикою, співом стали для неї важливою складовою життя. Лідія Карпівна Швець – багатодітна мати, має багато онуків. Патріотичні пісні особливо до вподоби жінці, бо серед її рідних – багато військових.
Галина Володимирівна Благовісна – активістка, секретарка комітету ветеранів праці та дітей війни. Жінка родом із співочої родини, пісня шанувалась у їхній сім’ї, шанується і донині. Віддана колективу і Клавдія Григорівна Бохонська, співає у хорі з початку його створення. У Бохонських – активна ветеранська родина. Її чоловік – Володимир Федорович – чемпіон Європи та співу з легкої атлетики серед ветеранів. Тому і захоплення дружини підтримує та розуміє.
Ось такі люди працюють у колективі “Журавка”, щоб дарувати радість іншим. Концерт із нагоди Дня людей похилого віку успішно пройшов і у Солобковецькому Будинку-інтернаті.
А для усіх бажаючих послухати пісні у виконанні аматорського народного хору ветеранів праці та дітей війни “Журавка” сповіщаємо, що концерт під назвою “Палітра осені” відбудеться у центральному парку селища Ярмолинці 17 жовтня о 10:30. Приходьте, не пошкодуєте.
Алла Гуменюк.
