У професійно-технічному навчальному закладі “Ярмолинецький районний спортивно-технічний клуб товариства сприяння обороні України” навчають водіїв уже багато років поспіль.
Тут достатньо і машин, і кваліфікованих фахівців для того, щоб забезпечити отримання і теоретичних знань, і практичних навичок. Інструктор із водіння Микола Мандрик (на фото – крайній справа) розповідає, що до автотехніки та водіння долучився ще з майже дитячого віку.
– Мене вчив водінню мій дідусь, тоді я був у класі 7. Але дідусеві уроки запам’ятав на все життя. Витягнути мене із автівки було практично неможливо, настільки подобалося мені самому кермувати. І хоч пізніше здобув відповідну освіту, і сам уже майже 37 років навчаю курсантів водінню, дідусеву школу пам’ятаю донині.
Микола Васильович і справді усе своє професійне життя віддав цій роботі. Каже, що ніколи точно не підраховував, скільком допоміг оволодіти секретами професії водія. Але навіть по найскромніших підрахунках, їх кількість сягає 4000 осіб.
– Своїх учнів я завжди впізнаю, вітаю, коли зустрічаємось на дорозі. Мені приємно бачити вправних водіїв, котрі колись прийшли до мене ще невпевненими учнями. Чи важко навчати водінню? Нелегко. Ситуації бувають різні, так само, як і люди. Але моя праця мені подобається, інакше вже б тут не працював.
Так само тепло про свою щоденну роботу відгукується інший інструктор цього ж навчального закладу Олександр Квасюк (на фото – крайній зліва). Сам – чудовий водій, який професійно справляється із різними видами автотранспорту. А навчати інших – то особливий стан душі, бо дорога, за словами Олександра Володимировича, любить відповідальних та знаючих. Одне лише питання хвилює чоловіка – значне зменшення кількості бажаючих навчатися водінню.
– Сьогодні порівняно з початком війни кількість тих, хто бажає навчатися, значно зменшилась. Ми розуміємо, що причиною є війна, бо багато молоді, особливо хлопців, захищають Україну, дехто змінив місце проживання – причини різні. Але все ж ми стараємось вкласти максимум зусиль у кожного нашого курсанта чи курсантку, насамперед з причин безпеки на дорозі. Адже останнім часом дорожньо-транспортні пригоди в Україні не лише стають причиною пошкодження техніки, але й забирають життя людей.
Занепокоєний зниженням активності роботи закладу і його директор, а за сумісництвом і голова обласної організації Товариства сприяння обороні Україні, професіонал із великим досвідом роботи Микола Трембач (на фото – у центрі).
– Наше головне завдання сьогодні – вижити та зберегти організацію. Проблеми в області у всіх однакові – брак учнів, а відтак – недостатньо коштів для розвитку та впровадження новацій. Але ми віримо, що важкі часи обов’язково минуть, і для розбудови України після війни потрібні будуть водії транспортних засобів, яких ми будемо готувати, – ділиться Микола Іванович, – Наразі серед учнів у нас переважають жінки та дівчата. Це – тенденція сучасності. Поряд із навчальною діяльністю ми маємо єдиний в Україні досвід патріотичного виховання молоді в рамках роботи військово-патріотичного клубу “Молодіжна козацька Січ Ярмолинеччини”, якою керує ветеран АТО Федір Пронак. Це – наша особливість, тому невдовзі таким досвідом будемо ділитися із колегами з усієї України- головами обласних організацій Товариства сприяння обороні Україні.
Наш кор.
