У минулому числі газети «Вперед» було розміщено матеріал про жінок-поліцейських, які служать у місцевому відділенні поліції. Сьогодні ж продовжимо тему, але у центрі розповіді будуть жінки, котрі відстоюють справедливість і закон — жінки-прокурори. У Ярмолинецькому відділі Хмельницької окружної прокуратури ситуація унікальна — серед прокурорського складу, крім керівника, усі решта троє — жінки. У кожної — свій досвід та досягнення на професійному шляху. Чому саме такий вибір вони зробили свого часу? Відповідь — із перших рук.
Вікторія Корєхова розповідає, що на вибір професії ще у шкільні роки вплинуло захоплення історією та правознавством, а ще бажання щось реально змінити у власному житті та майбутньому України.
Закінчивши загальноосвітню школу із золотою медаллю, Вік- торія вступила до Харківської національної юридичної академії ім. Я. Мудрого і теж отримала диплом із відзнакою.
— Я була серед тих випускників українських шкіл, котрі вперше складали ЗНО та вступали до вишів за новими правилами. Певно, мені пощастило, що саме тоді відбулися в нашій країні такі нововведення. Я склала усі тести на високий бал (більше 190) і легко здолала вступний бар’єр на факультет прокуратури. Навчалась так само із задоволенням та великим інтересом. Допомагали самодисципліна та бажання реально у всьому розібратись самій.
За словами пані Вікторії, хоч на прокурорському факультеті дівчата, крім неї, звісно, навчались, але хлопців, все ж, було набагато більше. З того часу минуло більше десятиліття, і присутність у професії жінок стала явищем абсолютно звичним. Наскільки органічно почуваються жінки у прокурорських кріслах і які виклики їм доводиться долати? На це питання у Вікторії Корєхової — своя відповідь:
— Звісно, що відчутно емоційне навантаження від спілкування із обвинуваченими, роботою в суді. От уявіть, іде розслідування у справі, цим займається поліція, а у суді державне обвинувачення підтримує прокурор, тому увесь негативний аспект від судових вироків так чи інакше проєктується саме у наш бік. Тому потрібно вміти зберігати баланс. Але жодного разу ні про що не пошкодувала і в жодній іншій професії себе не бачу, роботи вистачає, особливо додалось її за період війни.
Серед напрямків, які охоплює пані Вікторія у своїй прокурорській діяльності — домашнє насильство, кібербезпека, охорона навколишнього середовища, бюджетна сфера. Останнім часом, за словами прокурорки, зросла кількість справ, пов’язаних із домашнім насильством.
«Політика держави сьогодні спрямована на захист від домашнього насильства, — каже пані Вікторія, — Багато таких справ уже розглядається в суді. Все ж переважно постраждалою стороною є жінки. Поширеним явищем є і кібершахрайство».
Ірина Ананьєва має ще більше досвіду роботи у прокуратурі, хоч зізнається, що саме про прокурорську стежку у галузі юриспруденції не мріяла.
— Так, я з дитинства хотіла бути юристкою, — розповідає Ірина Володимирівна, — але точно знала, що у міліції (в той час була саме така назва) працювати не хочу, бо мої батьки — і мати, і батько — там працювали (сміється).
Отже, втілювати мрію пані Ірина розпочала одразу після закінчення школи — вступила на господарсько-правовий факультет Національної Юридичної Академії України імені Ярослава Мудрого. Вивчала юридичні та економічні науки за новими європейськими методиками. Після закінчення академії працювала в райдержадміністрації, менше ніж за пів року вже очолила там юридичний відділ. Через рік пішла на роботу в об’єднану державну податкову інспекцію на посаду юристки у новостворений відділ податкової поліції.
Прокурорська кар’єра Ірини Володимирівни розпочалась через 3 роки після закінчення навчального закладу.
— Мені завжди приносило задоволення те, що можу допомогти людині, адже до прокуратури зверталися і звертаються за допомогою, захистом.
Через кілька років разом із родиною вона переїхала до Києва, планувала трішки змінити життя і відповідно звільнилась з органів прокуратури. Деякий час працювала у приватній фірмі.
До органів прокуратури повернулась на початку 2011 року, більше 3 років пропрацювала у сонячному містечку на півдні нашої країни. У грудні 2014-го — знову переїзд, тепер уже на Хмельниччину. У Ярмолинцях Ірина Володимирівна — з кінця березня 2016 року.
У калейдоскопі життєвих подій все ж прокуратура стала полем професійного визнання фахівчині. Свідчення цьому — велика кількість почесних грамот, подяк від керівних органів, цінний подарунок від Генерального прокурора України (2005 рік).
На запитання, чим саме подобається робота, пані Ірина сказала, що конкретної відповіді тут не існує.
— Подобається всім. Головне, що попри зусилля, є результат, коли ти бачиш реальну користь для держави, для громади, для людей.
Ще у шкільній юності обрала професію прокурора і Вікторія Гуменна.
— На той час у районі розслідували гучні справи, і це мене неймовірно захоплювало. І, звичайно, дуже подобалась форма, яку тоді мали прокурори, тому не раз уявляла себе у ній.
Навчалась Вікторія в Одеській юридичній академії. Особливо подобались студентці прикладні речі, які були доступні під час навчання: відвідування судових процесів, під час яких була можливість побачити, як поводить себе кожна сторона. Перші практичні кроки пані Вікторія зробила під час роботи у Юридичній клініці, створеній на базі академії. Практикувалась і вдома, у Ярмолинцях, у рамках академічних навчальних програм, тут ще раз пересвідчилась, що професію обрала правильно.
— Перший робочий день свій добре пам’ятаю — це було 30 вересня 2014 року. Звичайно, хвилювалась. Але заспокоювало те, що із колективом прокуратури я уже знайома, — згадує Вікторія Гуменна, — У той день розглядала два звернення громадян.
Сьогодні до посадових обов’язків прокурорки належать нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних із обмеженням особистої свободи громадян, здійснення процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підтримання публічного обвинувачення у суді, розгляд звернень громадян.
Щоб бути успішною, на думку пані Вікторії, необхідно володіти комунікативними та організаторськими здібностями, мати аналітичне та критичне мислення, уміти працювати в команді, а також важливо планувати та організовувати свій час, постійно самовдосконалюватись.
Усі героїні цього матеріалу поєднують успішну роботу, хобі та родинне життя. І хоч робота у цьому списку займає ключове місце, вважають, що вмілий розподіл часу і ціннісні пріоритети допомагають досягати балансу у житті.
Алла Гуменюк, матеріал створено за сприяння Волинського пресклубу.
