Протягом століть наукова діяльність залишалася переважно чоловічою сферою і жінки зіштовхувалися з численними бар’єрами на шляху до визнання в науковому середовищі. Незважаючи на численні обмеження, вони робили значний внесок у розвиток науки, часто не отримуючи належного визнання.
Сьогодні, на щастя, є усі підстави стверджувати, що у здобутках наукової спільноти простежується тенденція, що головне — професіоналізм, а не стать. Приклади наших землячок-науковиць: і досвідчених, і початківиць є підтвердженням цієї тези.
Юлія Бабій працює у Національному науковому центрі хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова НАМН України. Наша землячка обрала для себе один з найважчих напрямків медицини — кардіохірургію. Більше того, активно впроваджує нині у медичну практику України сучасний прогресивний її напрямок — інтервенційну кардіологію.
Юлія Володимирівна — авторка багатьох наукових публікацій, вона неодноразово була спікеркою та учасницею наукових конференцій в Україні та за кордоном. Двічі проходила міжнародне стажування у Польщі, є членкинею Всеукраїнської асоціації фахівців з кардіотаракальної, ендоваскулярної хірургії та трансплантології.
Шлях у науку пані Юлії був стрімким. У 31 рік вона уже захистила дисертацію на звання докторки філософії (PhD) у галузі медицини (хірургії). Але щоб досягти такого успіху, необхідно було здолати багато сходинок. Після закінчення Ярмолинецької ЗОШ №2 із золотою медаллю випускниця опинилась на роздоріжжі професій. Медицина та журналістика однаково захоплювали, та переміг приклад матері, яка працювала медичною сестрою у місцевій районній лікарні. Серед медичних вишів України заклад обирала сама, бо за результатами тестів ЗНО вступила на держбюджет одразу до п’яти у різних містах, у тому числі і в столиці. Але надала перевагу Вінницькому медуніверситету ім. Пирогова, бо народилась та проживала до 5-річного віку саме у цьому місті і завжди сумувала за Вінницею.
Навчаючись в університеті, майбутня кардіохірургиня завжди користувалася виведеним ще із шкільних років власним алгоритмом: спочатку зрозуміти основи, і тільки на міцні базові знання нашаровувати нові і більш складні. «До кінця третього курсу я зрозуміла, що хочу шукати нові шляхи для руху вперед. І тоді почала займатися науковою діяльністю, досліджувати окремі галузі медицини, які мене цікавили найбільше, а результати своїх досліджень публікувала у наукових студентських медичних журналах та висвітлювала у доповідях на наукових конференціях.» У результаті такої роботи пані Юлія потрапила до складу університетської хірургічної команди, яка гідно представляла виш на всеукраїнських змаганнях. Уже тоді визначилася із майбутньою спеціалізацією: знала, що це буде хірургія.
«Справжня наука зароджується із щирої допитливості і прагнення зробити цей світ трохи кращим, знайти відповіді на складні та невирішені питання. В мене була така мета», — каже Юлія Бабій.
У пошуках таких відповідей молода науковиця розпочала навчання в аспірантурі, не залишаючи щоденну лікарську практику. Розповідаючи про свій професійний шлях, зізнається, що завжди бачила його як поєднання практичної та наукової складових.
«Моя дисертація — це невеликий внесок у розвиток медичної науки в Україні та світі, логічне продовження всього, що я робила», — ділиться пані Юлія.
Кардіохірургія — одна із найскладніших галузей хірургії. Щоб зробити крок у цю царину науки, Юлія Бабій наважувалась кілька років, адже розуміла, що це велика відповідальність та високі стандарти роботи. «Але зрештою поклик мого серця виявився сильнішим за мій найбільший страх і я пройшла додаткову спеціалізацію з кардіохірургії, а потім з інтервенційної кардіології.»
Наразі Юлія Володимирівна виконує оперативні втручання на серці та судинах, використовуючи новітні технології. Мова йде про альтернативну кардіохірургію через невеликі «проколи» в судинах, що дозволяє уникнути більш травматичних операцій на відкритому серці.
«Це — хірургія майбутнього і одна з найбільш молодих галузей кардіохірургії та хірургії в цілому. Тобто зовсім скоро ми побачимо іншу медицину, яка спричиняє менше болю для того, щоб одужувати, і яка здатна на те, що донедавна вважалося чудом. І я радію, що є частиною цієї молодої галузі, маю можливість розвиватись і розвивати її паралельно», — так описала свою роботу Юлія Бабій.
Цікаву галузь науки — метеорологію — обрала для себе Діана Богданова, наша землячка із Ясенівки. Такий вибір спричинив перегляд американського художнього фільму «Післязавтра», коли Діані було усього 10 років. Проблеми зміни клімату, нового льодовикового періоду, а також образ головного героя — кліматолога спонукали тоді ще школярку ступити на стежину майбутньої професії та вдосконалювати знання із тих наук, які необхідні були для вступу в омріяний виш.
Так, після сільської дев’ятирічки дівчинка пішла навчатися до Хмельницького обласного ліцею-інтернату для обдарованих дітей на фізико-математичний профіль, адже готувалася до здачі ЗНО з математики та географії.
З-поміж вищих навчальних закладів, які запрошували на навчання Діану за результатами ЗНО, вона обрала омріяний Одеський Національний університет імені Мечникова, факультет гідрометеорології і екології. Навчалася з великим інтересом, була активною учасницею студентських наукових спільнот, брала участь у наукових конференціях.
Особливо притягувала студентку Антарктида — материк, розташований у південній полярній області Землі, вкритий кригою та багатьма нерозгаданими таємницями. Стати учасницею експедиції в Антарктиду — заповітна мрія Діани, яка оселилася у її душі з юнацьких років. Ось тому і тему магістерського дослідження обрала відповідну: «Динаміка метеорологічного режиму різних кліматичних зон Антарктиди».
За високі успіхи у здобутті другого освітнього рівня за спеціальністю «Науки про Землю» Діана Богданова отримала диплом з відзнакою, її магістерська кваліфікаційна робота була рекомендована до друку, а Діана — до вступу в аспірантуру.
Перший досвід роботи за спеціальністю молода науковиця здобула, працюючи в Одеському аеропорту метеорологом ще до великої війни. На жаль, з початком повномасштабного вторгнення рф в Україну Одеський аеропорт вимушено припинив роботу, а через кілька місяців метеостанцію аеропорту було зруйновано внаслідок ворожого обстрілу.
Незапланована пауза у наукових дослідженнях не спричинила песимістичного настрою у підготовці до здійснення головної мрії життя Діани — потрапити до складу експедиції в Антарктиду. Вона добре знає, що потрібно для цього, та готується — у тому числі фізично, активно займаючись спортом. Свого часу Діана Богданова була у складі університетської жіночої футбольної команди, а також грала баскетбол за БК «Одеса». Регулярні тренування, фахові заняття та незламна віра у перемогу України, яка відкриє можливості продовжити шлях до крижаної планети її мрії, допомагають долати і не зовсім успішні кар’єрні часи. Але усе — попереду…
Алла Хоптяр очолює факультет іноземної філології Кам’янець-Подільського Національного університету ім. І. Огієнка. Вона — кандидатка філологічних наук, доцентка кафедри англійської мови. З-поміж своїх багаточисленних наукових праць Алла Олександрівна доклала зусиль і до фундаментального дослідження з історії Ярмолинеччини, ставши співавторкою (разом із своїм чоловіком Юрієм Хоптярем та сином Андрієм Хоптярем) монографії «Ярмолинеччина: від найдавніших часів до сьогодення».
«Завжди наукою займались ентузіасти, закохані у наукову справу, і цей процес неможливо зупинити, якщо людині це цікаво. Фінансовий стан науки зумовлює у сучасних українських реаліях кризу щодо присутності у її лавах молодих науковців та науковиць. Але легко не було і раніше. Пригадуючи кінець 90-х років минулого століття, нульові роки, важко сказати про сприятливі умови для тих, хто торував стежину у науковий світ. Згадую часто власні поїздки до столиці у ході підготовки своїх дисертаційного та монографічного досліджень. Скажу відверто, що і тоді не вистачало коштів для того, щоб деякий час перебувати у Києві для праці в архівах, бібліотеках. Були дні, коли плитка чорного шоколаду і пляшка звичайної води складали моє денне меню, але жодного разу не виникало навіть думки зупинитися», — ділиться Алла Олександрівна.
У 2013 році Алла Хоптяр успішно захистила кандидатську дисертацію на тему «Перекладацька діяльність Бориса Грінченка та її роль в українському літературному процесі кінця ХІХ — початку ХХ століть». Науковиця є авторкою та співавторкою багатьох публікацій у періодичних наукових виданнях, що включені до переліку фахових видань України, до наукометричних баз, зокрема Scopus, Web of Science Core Collection, а також двох навчальних посібників із ділової англійської мови.
Вона — учасниця чотирьох міжнародних програм та проєктів. У планах на майбутнє Алли Олександрівни — здійснити переклад на англійську мову книги «Ярмолинеччина: від найдавніших часів до сьогодення» для того, щоб популяризувати не лише на теренах України, а й за кордоном славну історію нашого краю, а також здійснити переклад на англійську власної монографії «Перекладацька діяльність Бориса Грінченка», якою зацікавилася діаспора у Канаді.
Сподіваємося на зустріч із Аллою Олександрівною цьогоріч у Ярмолинцях під час заходів до 625-ї річниці з часу першої писенної згадки про наше селище. Зокрема, тут відбуватиметься перша всеукраїнська науково-практична конференція у рамках проєкту «Історія міст і сіл Хмельниччини».
Алла Гуменюк
Матеріал створено за сприяння Волинського пресклубу
