Згідно з новоюліанським літочисленням, на яке Православна Церква України і Греко-Католицька Церква перейшли з вересня 2023 року, пам’ять Дмитрія Солунського тепер вшановуватимуть 26 жовтня.
У День святого великомученика Дмитрія, а в народі кажуть Святого Дмитра або просто Дмитра, завершувався хліборобський рік. За народною уявою, цей святий замикає землю і надає право господарювати на ній зимі. Ключі він тримає при собі, доки за ними не приїде на білому коні весняний Юрій (23 квітня). Святий Дмитро вже приносить зиму. В народній колядці співається:
У святого Дмитра труба із срібла…
А як затрубить ще й святий Дмитро,
Та й покрив зимков усі гори біло…
Однак на переважній більшості України з Дмитровим святом пов’язаний давній обряд поминання покійників – так званні “осінні діди”. Щоправда, в деяких регіонах “осінніх дідів” пошановували напередодні Кузьми-Дем’яна, а на Закарпатті – в суботу на Михайла, яка мала назву Задушної.
Загалом у православ’ї встановлені спеціальні дні, коли віряни можуть вшановувати пам’ять загиблих та померлих близьких, помолитися за упокій їхніх душ в церкві і відвідати могили. Це – поминальні батьківські суботи. Всього в році вісім таких дат (у відповідності до новоюліанського календаря – дні особливого поминання покійних), у 2024 році вони такі: Вселенська батьківська субота (м’ясопусна) – 9 березня; суботи другого, третього та четвертого тижнів Великого посту – 30 березня, 6 та 13 квітня; Поминання померлих воїнів – 9 травня; Радониця – 14 травня; Троїцька батьківська субота – 22 червня; Дмитрівська батьківська субота – субота перед днем памяті Дмитрія Солунського.
Дмитра називають покровителем воїнів та захисником від ворожих нападів. Святого Великомученика Дмитрія Солунського молять про те, щоб вижити в бойових діях, просять терпіння та мудрості, одужання від очних та заразних хвороб, а особливо сьогодні, в час великої війни з московськими загарбниками, ці молитви набувають нового значення, крім того, це частина особистого духовного заспокоєння:
“Святий великомученику Дмитре! Преславний мученику й вірний слуго всемогутнього Царя Христа! Будь мені опікуном і заступником у всіх потребах. Молю Тебе: вбережи мене від нещасть, від вогню, від заразних недуг, від голоду, особливо від наглої та несподіваної смерті.
А найбільше прошу Тебе, святий Дмитре, будь зі мною на схилі мого життя. Тоді, святий мій Покровителю, звільни мене з рук пекельних ворогів і разом зі святим моїм Ангелом-охоронцем заведи мою душу там, де Ти разом з Ангелами та святими Божими Угодниками прославляєш безсмертного Царя Христа. Амінь”.
На Дмитра люди поминають померлих родичів парастасом у церкві та обідом удома. Існує вірування, що вночі можна побачити на кладовищі тіні померлих, які відвідують своїх родичів із нагоди свята. Тому слід справити поминки родичів і друзів. Щоб достойно поминати, зазвичай замовляють службу в церкві або й просто свічки ставлять, а також улаштовують святковий обід удома. Обід цей не такий, як інші, він має розпочатися перед заходом сонця і завершитися увечері, оскільки саме в цей час праведні душі відвідують оселі.
Існує повір’я, що душі померлих прийдуть уночі, щоб і собі попоїсти, тому слід від кожної страви відкласти по ложці й поставити окремо, бажано під образами або на іншому знаковому місці. Поруч ставили воду й новий рушник – раптом якась душа схоче напитися або помитися.
В XIX-XX століттях Дмитрівську поминальну суботу відзначали повсюдно. Найпопулярнішим на Поділлі був обряд, коли вранці несли до церкви “мисочки” – три хлібини (калачі, книші, паляниці) і їство, що колись смакувало тому чи іншому небіжчикові та грамотки (пом’яники) з іменами померлих, аби відслужити заупокійну. За народною уявою, перша хлібина призначалася давно померлим пращурам, друга – дідам і бабам найближчого роду, а третя – тим, що померли наглою смертю – на війні, у воді чи вогні тощо.
У багатьох регіонах України були свої відмінності. В одних місцевостях поминали дідів у останню перед Дмитром суботу, в інших – упродовж двох-трьох днів. Вважалось, якщо в цей час ходитиме багато жебраків, то це добра ознака, бо вони символізували духів покійників. Їх щедро обдаровували.
У народних приказках розповідається, що начебто Бог посилає покійників у образах старців на землю, щоб вони обійшли її, обдивилися, як живуть і що роблять земляни, підживилися, оскільки їм не дають їсти на тому світі і про все розповіли Йому. Тому в поминальні дні до прохачів ставилися з особливою пошаною.
Заможні господарі організовували ритуальні обіди вдома. На них запрошували сусідів, літніх і вбогих людей. Перед тим, як розпочати трапезу, годилося всім помолитися за покійників, привітатись з господарем легким поклоном і скуштувати колива (куті). За їжею слід розмовляти впівголоса на побожні теми, згадувати чесноти тих, хто відійшов з цього світу. Після обіду звичай вимагав посидіти трохи за столом, помолитися за померлих. В кінці господиня дякувала, обдаровувала всіх присутніх хлібом, печивом та яблуками.
У цей день, крім молитовної допомоги, ми маємо також проявити милосердя в ім’я померлих, можна подати милостиню, допомогти сиротам, літнім сусідам чи знайомим, біженцям допомогти знайти житло чи працевлаштуватися, задонатити на ЗСУ.
Після Дмитра вже заборонялося справляти весілля. Незасватані дівчата вважають сезон за втрачений. З цього приводу існує народна приповідка: “До Дмитра дівка хитра (перебирає женихами), а по Дмитрі хоч комін витри”. Або: “До Дмитра дівка хитра, а після Дмитра аби сякий-такий був, щоби хліба роздобув”. Якщо якась дівчина на порі залишилася незасватана, то за старих часів вона вже мала чекати аж на наступний весільний сезон. Зараз правила для дівчат зовсім не такі суворі: виходять заміж у будь-яку пору року.
За цим днем у давнину завбачували і погоду:
– якщо погода цього дня тепла, значить зима буде мрячною;
– якщо на Дмитра день без снігу, то ще не скоро буде зима;
– замерзла земля і дме холодний вітер – снігу не буде до Нового року;
– випав сніг, то весна буде пізня, а увесь листопад буде холодним і морозним;
– якщо до Дмитра дощ, то на Введення (21 листопада) снігу буде по коліна.
Микола Побережний, голова районного осередку товариства “Просвіта” ім. Т.Г.Шевченка.
