25 вересня мало би виповнитися 75 літ від дня народження ветерану педагогічної праці, Почесному громадянину селища Ярмолинці, члену Національної спілки журналістів і Національної спілки краєзнавців України, колишньому засновнику і директору Ярмолинецького технологічного ліцею Антону Рафаїловичу Козаку.
Не судилося йому зустріти цей ювілей та інші славні й поважні дати. Через важку і тривалу хворобу його серце зупинилося 22 серпня 2020 року, змусивши його покинути цей білий земний світ. Відійшов у Вічність прекрасний педагог-новатор, мудрий і талановитий освітянський керівник, історик, прозаїк, краєзнавець, працелюб, чудовий сім’янин і батько, шанована й авторитетна людина, гордість територіальної громади Ярмолинеччини.
Народився Антон Рафаїлович 25 вересня 1948 року в селі Проскурівка Ярмолинецького району. Дитинство, шкільні та юнацькі роки пройшли в рідному селі. Тут із золотою медаллю закінчив середню школу, в якій, ще навчаючись, захоплювався вивченням фізики, на добровільних засадах виконував обов’язки лаборанта фізкабінету, що стало провідником для вступу на фізико-математичний факультет Кам’янець-Подільського педагогічного інституту. Після закінчення навчання у виші працював учителем, завучем, директором школи в Кузьмині, що на Городоччині. В 1979 році очолив міжшкільний навчально-виробничий комбінат у селищі Ярмолинці. За три десятиріччя роботи постійно працював над впровадженням новітніх форм, методів і прийомів навчального процесу, які дозволяли учням отримати тверді осмислені знання. Проявив себе як досвідчений, творчо працюючий педагог. Основна особливість його роботи – цілеспрямоване пробудження у дітей бажання вчитися, наполегливо, постійно та у всьому допомагати їм відчути свою самоцінність. Настирливо вдосконалював професійний рівень усього викладацького складу комбінату, вкладав частину свого серця в душу кожного учня, педагога.
Він був одним із фундаторів створення нового, перспективного на той час навчального закладу, який у 2001 році було реорганізовано в технологічний ліцей. За його безпосередньої участі спроектовані й оснащені кабінети всім необхідним, обладнані робочі місця для проведення практичних занять. Через рік Антон Рафаїлович втілив в життя ще один унікальний проект – започаткував освітянську газету “Шкільний світ”, яка користувалася інтересом у вчителів та учнів колишнього району.
За підготовку більше 7 тисяч випускників робітничих професій і активну життєву позицію Антон Рафаїлович в 2007 році Міністерством освіти і науки був нагороджений нагрудним знаком, поки що – єдиним на Ярмолинеччині – “Антон Макаренко”. У вересні 2008 року відзначив своє життєве 60-річчя на Міжнародній науковій конференції в Ізраїлі. Невдовзі отримав Подяку Президента України за вагомий особистий внесок у розбудову української держави та зміцнення її незалежності. Того ж року став членом Національної спілки журналістів України, а через два роки був прийнятий у члени Національної спілки краєзнавців. У 2010 році йому було присвоєно звання “Почесний громадянин селища Ярмолинці”, а в 2013 році нагороджено ювілейною медаллю “90 років Ярмолинецького району”.
Антон Рафаїлович був удостоєний високих освітянських звань: “Учитель-методист”, “Учитель вищої категорії”, “Відмінник народної освіти”. Доклав зусиль для дослідження та вивчення історії освіти Ярмолинеччини, написавши багато публікацій про педагогів, воїнів-фронтовиків, ветеранів освітянської ниви. З-під його пера видано книги: “Життя прожити” (2003 р.), “Технологічний ліцей: пошуки, становлення, знахідки” (2004 р.), “25 років профорієнтаційного шляху” (2005 р.), “Учитель. Горде і славне звання” (2006 р.), “Ярмолинці і ми” (2007 р.), “Конференція на святій землі” (2008 р.), “7 днів у країні фараонів” (2009 р.),”Освіта в Ярмолинцях (від ЦПШ до НВК)” (2012 р.), “Післявоєнні освітянські будні Ярмолинеччини” (2013 р.), “Історія освіти Ярмолинеччини” (2014р.). Він – ініціатор створення історичного музею народної освіти Ярмолинецького району, найкращого серед споріднених на Хмельниччині.
Це була чудова людина, яка завжди мала принципові життєву й громадянську позиції, працювала активно, самовіддано. Він мав талант організатора, керівника. Особливу увагу Антон Рафаїлович звертав на захист соціально-економічних прав ветеранів-освітян, вирішення питань національного і військово-патріотичного виховання молоді на кращих традиціях старшого покоління. Завжди користувався заслуженим авторитетом і повагою серед педагогів, усіх мешканців краю.
Життєвий шлях Антона Рафаїловича Козака – приклад для наслідування нинішнього і наступних поколінь, особливо в нелегкі часи сьогодення, коли ведеться мужня й героїчна боротьба українського народу з агресорами московії за незалежність, державний суверенітет і територіальну цілісність нашої країни. Він був справжнім освітянським керівником, організатором, новатором, наставником, творцем добра. Антон Рафаїлович залишив у спадок поколінням педагогів порядність, совість, людяність, мудрість і працелюбство.
Президія ради організації ветеранів Ярмолинецької селищної територіальної громади.
