По ньому мав іти син його,
“Там батько змучений, сам торує шлях!
А він героєм став”.
З пісні гурту “Еней” “Біля тополі”.
11 травня виповнився рік Світлої пам’яті дорогого сина та брата, захисника України, який віддав життя за волю та незалежність своєї рідної землі Ярослава Валерійовича Білоуса.
9 травня 2022 батьки розмитнювали пригнане для Ярослава авто:
– Ми вже у Вінниці, машину розмитнюємо.
– Ви б ще в Маріуполь приїхали!
Завжди привітний та чуйний Ярослав Білоус, який на той момент, взявши приклад з батька (офіцера міліції) та старшого брата (військовослужбовця ВСП), служив в Окремій президентській бригаді, був проти повернення батьків з-за кордону, де вони працювали – хвилювався.
10-го ввечері хлопець попросив маму в режимі відео-дзвінка показати йому рідний дім, його кімнату, наче відчував, що вже не ступить в неї. 11 травня 2022 року дев’ятнадцятирічний солдат строкової служби Ярослав “Архангел” Білоус загинув на Харківщині, в селі Питомник Дергачівського району, при виконанні бойового завдання. Ярослав кермував МАНом, коли з відстані 10 метрів в них поцілила ДРГ. Тепер єдина мрія матері – відвідати місце останнього подиху сина.
З тих пір мама, Тетяна Павлюк, служить діловодом в Третій окремій танковій Залізній бригаді: “У мене дитина загинула – я мушу тут бути”. Батьку Валерію важко навіть ступати на поріг хати: “Я так хочу почути його “тату””.
“Ми були дуже близькими, навіть дзвінки одне одного завчасно відчували – я візьму телефон до рук, а за мить вже Ярік дзвонить. Завжди мені казав: “Таня, не чуди, все буде добре”. Коли не було змоги говорити, Ярік мені “плюсики” в “Сигнал” надсилав – живий”, – ділиться мама. Жінка пригадує, як він любив сімейні свята, завжди поспішав накривати на стіл, на якому обов’язково мав бути салат з ананасів: “Мамо, давай я буду нарізати”.
Завжди поспішав на допомогу, проявляв турботу. Тетяна пригадує, як до могили сина прийшла жінка – принесла яблука, виноград (Ярік дуже любив фрукти) й дякує: “Він дочку мою врятував від нападників”. А вони й не знали, він же не хизувався.
“Я, як прийду додому, одружусь. Стану далекобійником. Зберемося з тобою сім’ями, з дружинами, і будемо їздити, подорожувати”, – Ярослав сказав брату в одній з останніх розмов.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом президента України №497/2022 від 13 липня 2022 року солдата Білоуса Ярослава Валерійовича нагороджено орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
Богдана САДОМСЬКА.
