Багато хто вважає, що екзамени – це лише для учнів та студентів, але насправді педагогам також доводиться підтверджувати свої знання. Одним із способів це зробити є педагогічна сертифікація, таке собі ЗНО для вчителів, що здійснюється шляхом незалежного тестування, самооцінювання та вивчення практичного досвіду роботи. Першою серед педагогів громади, хто успішно пройшов сертифікацію, стала Оксана Володимирівна Назаренко – учителька початкових класів Правдівського ЗЗСО I-III ступенів імені Лохвицього П.Т. Iз нею ми поспілкувалися не лише про досягнення, а й про роботу загалом, адже за плечами учительки – 25 років педагогічного стажу.
– Поділіться, чому педагогічна освіта?
– Усе почалося із дитячих ігор у школу, а згодом – захватом від першої вчительки, у мене це була Ганна Василівна Стародуб. І хоч потім роздумувала над тим, щоб стати медсестрою, але не складалося у мене з біологією. Від ідеї здобувати професію кулінара відмовила мама. Тому було обрано педагогічну сферу. Навчалася у Хмельницькому педагогічному училищі, а через 10 років здобула додаткову освіту у тому ж закладі, який уже отримав статус академії.
– Розкажіть про ваш досвід у професії.
– Спершу працювала на посаді вихователя продовженого дня у рідній школі, у селі Шарівка. Але у 2003 році розпочала свій шлях як учителька початкових класів у Правдівському ЗЗСО I-III ступенів імені Лохвицього П.Т. Випустила уже 5 класів, і цього навчального року доведеться прощатися зі своїми четвертокласниками. Для мене залишати уже рідних учнів – найважча частина роботи.
– Як вибудовуєте стосунки із учнями?
– Я завжди намагаюся бути на рівні із ними, стати для них, в першу чергу, другом та, звичайно, цього неможливо досягнути без любові до дітей. У свою чергу, вони до мене ставляться із повагою та довірою. Але на першому місці – дисципліна , адже, як на мене, без неї не буде навчання та успіхів. Усі проблеми, які виникають у колективі, вирішуємо спільно, часом із допомогою батьків, від яких завжди можна очікувати на розуміння та підтримку.
– Які вони – маленькі школярі, чи відрізняються від тих, які навчалися років 20 тому?
– Учні зараз зовсім інші, вони більш відкриті та допитливі, їм цікаво дізнаватися щось нове, тому до уроків готуватися потрібно ретельно, адже питань від них – чимало. Це – уже те покоління Альфа, про яке ми говорили ще під час навчання в університеті, і працювати з яким мені дуже подобається. Цікаво, що улюбленим предметом учнів зараз є математика, хоча діти, які навчалися раніше, надавали перевагу фізичній культурі та образотворчому мистецтву.
– Зараз у вас – 14 учнів, які навчаються за програмою НУШ. Чи можете оцінити її позитивно?
– Мені імпонує програма Нової української школи, хоч і на мою думку, вона є нелегкою. Адже іноді теми, зокрема, із дисципліни “Я досліджую світ”, викладені невідповідно до вікових особливостей учнів, і матеріал їм засвоювати важко.
Але я поділяю цінності програми, серед яких – турбота, оскільки за допомогою спільної зустрічі – “ранкового кола” – учні навчилися вітатися та дякувати, бажати один одному чогось приємного, ділитися думками та слухати інших. Подобається мені і альтернативний метод оцінювання: тепер учні отримують не традиційні бали від 1 до 12, а “нушики” – класну валюту номіналами 1, 5, 10, 15, 20, 50. Цей підхід заохочує дітей до навчання, адже 5 “нушиків” можна обміняти на звільнення від домашнього завдання, 10 “нушиків” – на можливість не вчити вірш або правило, 20 “нушиків” – на солодкий подарунок від вчительки. Тобто, це мотивує осягнути весь необхідний матеріал під час уроку і до того ж – навчає дітей основ фінансової грамотності.
– Як змінила учнів повномасштабна війна?
– На жаль, у одного із учнів нашого класу на Азовсталі загинув двоюрідний брат, і цю трагедію він переживав дуже важко. Звичайно, не одразу звикли і до перших тривог під час навчального процесу, коли потрібно оперативно спуститися в укриття. Зараз вони навчилися робити усе швидше і без паніки, але, безумовно, війна зробила їх тривожнішими.
– Чому вирішили пройти сертифікацію?
– Коли мені запропонували спробувати свої сили у 2020 році, я спершу вагалася, адже на той час якраз пройшла атестацію. Але я люблю зміни, пробувати щось нове, тому детальніше дізнавшись умови сертифікації, усе ж наважилася на цей крок. І ось цьогоріч, після успішного складання минулого тесту, знову вирішила повторити цей досвід і повторно пройшла сертифікацію.
– Як відбувався процес?
– Першим етапом було незалежне тестування, яке включало в себе 100 питань різного спрямування: стосовно організації освітнього середовища, управління освітнім процесом, із цифровізації та інформаційних технологій, питання зі шкільної програми тощо. Наступним кроком стала самопрезентація педагогічної діяльності, у якій потрібно було показати результати проробленої роботи. І останній етап – вивчення практичного досвіду, і ця частина сертифікації проходила у формі інтерв’ю із експертами, які також оцінювали процес проведення уроків.
– Що дає Вам сертифікація?
– Найголовнішою її перевагою є те, що вона стала показником мого професіоналізму. Також згідно із позитивним результатом першої сертифікації мене було обрано експерткою, тож протягом двох років я мала змогу оцінювати досвід інших педагогів. Ну і додаткові бонуси у вигляді автоматичної атестації та відсотка до заробітної плати.
Розмову вела Анастасія Граб.
