Вишивальниця Мартинюк Антоніна Броніславівна проживає у селі Кадиївка. Працює пташницею у СТОВ “Хорост Плюс”. У вільний час займається улюбленою справою – вишиванням. Завдяки голці та нитці у її хаті – неповторні вишиті картини, рушники, серветки, диванні подушки, панно. Розпочала вишивати у дорослому віці, проте вже має досить багату колекцію красивих та вишуканих робіт.
Алла ЧАЙКА, бібліотекарка с. Кадиївка.
У Ярмолинецькій територіальній громаді проживає чимало талановитих людей. Однією із них є жителька села Вербка Сокол Марія Петрівна. Вона прославилась своїми вишивками. Зі слів майстрині, вишивати почала ще з раннього дитинства, за настановою матері. Улюбленим тлом для вишивки для Марії Петрівни завжди були подушки, яких вона вишила понад 40. Серед її робіт переважають яскраві насичені кольори та патріотичні мотиви. Також майстриня оздоблює вишиванки, рушники, в’яже гачком, створює прикраси із бісеру і постійно відкриває для себе нові шляхи до творчості.
У 2022 році пані Марія здобула II місце на обласному конкурсі “Мистецька варта”. Також неодноразово виставляла свої роботи на заходах рідної Ярмолинеччини. У бібліотеці нашого села діє постійна виставка, де також представлені роботи Марії Петрівни, з якими можуть ознайомитись усі охочі.
Сергій ШВЕЦЬ, бібліотекар с.Вербка.
Буйволівчанка Галина Володимирівна Дюг захопилася декоративним мистецтвом ще з дитинства. В школі відвідувала багато різноманітних гуртків, але найбільше до душі припало вишивання хрестиком. За фахом – медичний працівник, але її творча душа завжди прагнула до краси. Тому жінка прикрасила своє життя вишитими серветками, картинами, рушниками, є в доробку майстрині й ікони.
Таке працелюбство не залишає байдужою жодну людину, яка бачила роботи Галини Володимирівни. Вона заслуговує на найтепліші та найщиріші слова вдячності та шани.
Оксана ДУРНЯК, бібліотекарка с. Буйволівці.
Ольга Сірман почала дружити з голкою та ниткою ще у шкільні роки. Першою роботою, створеною для матусі, була серветка до дня 8 Березня. Так протягом всього життя не випускає з рук голку, бодай хвилину-другу повишивати. Коли вийшла на заслужений відпочинок, тоді з’явилося більше вільного часу для улюбленої справи.
Вдома у Ольги Володимирівни можна побачити багато її робіт. Чимало картин, рушників, ікон прикрашають оселю господині. Також вишиває сорочки, свої творіння дарує близьким та рідним.
Для цього захоплення пані Ольга не жаліє ані сил, ані коштів. Схеми для вишиванок купує та знаходить у журналах та газетах. Але найбільш цікавою виявилася вишита сорочка для правнучки за схемою з поліетиленового пакета “вишиванка”. Майстриня опанувала різні техніки вишивання: хрестиком, гладдю, бісером.
Роботи вишивальниці прикрашають стіни бібліотеки, школу села Ясенівка, де народилася та проживає Ольга Володимирівна. Її роботи неодноразово демонструвались на виставках народно-прикладного мистецтва в селищі Ярмолинці та місті Хмельницькому.
Алла ЧЕРЕВУЛЯ, методистка Ярмолинецької центральної бібліотеки.
Українська вишиванка – не просто святковий одяг. Споконвіку сорочка, вишита дружиною або мамою, вважалася потужним оберегом.
Хочу познайомити із вишивальницею із нашого села – Хованець Парасковією Василівною. Вона розповіла, як навчилась вишивати: “Опанувала мистецтво самостійно, коли було 16 років, матір не дозволяла, бо казала що я зіпсую матерію, але я пішла, купила простирадло і почала вишивати гладдю, щоб ніхто не знав. Коли вишила, тоді показала мамі, після того мати дозволила мені вишивати… Згодом навчилась вишивати хрестиком і так вишиваю донині… Багато робіт вишила для сільської церкви, дітям – рушники на щастя, на долю, а також на замовлення односельчан, на той час це був підробіток. Цієї зими я вишила десять подушечок. Також навчила вишивати двох своїх доньок. Моя перша вишивка, якій 54 роки, знаходиться у мене до сьогоднішнього дня”.
Світлана ГЕРАСIМОВА, завідуюча бібліотекою-філіалом с. Савинці.
У селі Баранівка здавна проживають майстрині – вишивальниці. Їхній талант вражає та милує око, а золоті руки бережуть національну спадщину України.
Салій Валентина Іванівна розповідає, що найпершу роботу вишивала впродовж трьох місяців – це була ікона “Тайна вечеря”. Майстриня захоплюється вишиванням рушників, ікон, серветок та наволочок. Валентина Іванівна продовжує створювати по-справжньому геніальні шедеври, які вражають кольорами, формами та красою.
Чорна Ольга Петрівна займається вишивкою з дитинства. Любов до вишивання Ользі Петрівні привила матір. Найперша вишивка – рушник, який і зараз радує усіх. За роки життя безліч вишивок вийшло з-під чарівної голки невтомної трудівниці.
Федорин Олена Володимирівна найперші роботи почала виконувати у віці 15-ти років. Серветки, картини, дитячі та дорослі сукні, вишиванки, ікони, скатертини – усе під силу майстрині.
Роботи землячок неодноразово були представлені на селищних та обласних масових заходах. Зараз вони радують око відвідувачів бібліотеки-філіалу села Баранівка.
Євгенія ЗАЛЕЦЬКА, бібліотекарка с. Баранівка.
Любов Пелих народилася на Тернопільщині. Хист до шиття та вишивання мала з дитинства, тому і відповідний фах здобула.
В 2006 році переїхала до села Москалівка, де її чоловік є священником в сільському храмі. В цьому ж році починає працювати в школі учителькою музики, керівницею гуртка вишивки, крім того – гарно співає, пише вірші.
З усього перерахованого найбільше захоплення – це вишивання, плетення виробів з бісеру, вироблення різноманітних, цікавих поробок з тканини. На її рахунку майже сотні вишитих сорочок, блуз, рушників, серветок, скатертин.
Неодноразово її вироби були представлені на виставках в районі та області.
Валентина ВIННИК, бібліотекарка с.Москалівка.
Мода на вишивку породила ціле покоління сучасних вишивальниць, які професійно і ретельно знаходять і збирають, вивчають і відтворюють, дають друге життя прадавнім українським вишивкам з усієї України. Процес вишивання – ювелірний і тривалий. Не кожній людині це до снаги.
Наш край багатий майстринями-рукодільницями, які присвячують своє життя улюбленій справі й тим самим прославляють Ярмолинеччину далеко за її межами. Це Олена Петрівна Шептицька та Валентина Іванівна Лоборчук.
Пані Олена за фахом – педагог. Народилася майстриня в Чехії, у сімї військових. Згодом переїхала в Україну. Вона займається вишивкою з дитинства. Змалку любила дивитись, як вишивали бабуся та мама. Потім поступово почала і сама вишивати. Її вишивки відомі далеко за межами Хмельниччини і України, зокрема, знають їх у Канаді, Італії, Іспанії. Вишиті сорочки Олени Шептицької із задоволенням одягають і депутати Верховної Ради.
Пані Валентина за фахом – медичний працівник, але її душа прагнула іншого. Народилась у Новому Селі. Вишивкою захопилась із 2000 року, переїхавши на нове місце проживання. У її колекції переважають вишиті портрети та пейзажі.
Захоплення стало для Олени та Валентини сенсом життя. Жінки не уявляють повсякдення без тонких різнокольорових ниток та звичайного полотна, на якому зароджується Всесвіт різнобарвної вишивки. Рушники, серветки, сорочки, картини, створені руками майстринь, палають яскравими барвами.
Сучасна вишивка зберігає духовний світ наших першоджерел, поглиблює образну змістовність і доводить, що народне мистецтво, як і народна пісня – це велике надбання нашої культури і буде воно жити вічно.
Любов ЖИБУТОВСЬКА, завідуюча міською бібліотекою ст.Ярмолинці.
Катерина Гуменюк почала дружити з голкою та ниткою ще у школі. Вже у п’ятому класі вона шила для себе сукні. Тоді ж, на уроках праці, познайомилась із вишиванням. Але рукоділля довелось відкласти – почалось доросле життя. Першими роботами, створеними руками Катерини Петрівни, стали рушники. Їх вона вишивала на весілля своїх дітей та рідних: на білих полотнах зобразила виноград – символ достатку та родючості, традиційних лебедів – образи молодят. За роки життя безліч вишиванок вийшло з-під чарівної голки невтомної трудівниці. Вишивала жіночі та чоловічі сорочки, рушники, серветки, скатертини, а картини – справжній витвір мистецтва! І всі ці шедеври бережуть у собі тепло рук та безмежну любов жінки, адже всі вони створені з душею, з насолодою! Майстриня також в’яже – плете тонке, як павутинка, мереживо серветок та одяг.
У творчому арсеналі пані Катерини чимало яскравих робіт: є вишиті квіти, є ікони та наволочки на подушки. Для свого захоплення пані Катерина не шкодує ані сил, ані коштів. Її роботи часто прикрашають виставки, що проходять в Ярмолинецькій центральній бібліотеці. Схеми для вишивок Катерина Петрівна шукає в Інтернеті. Любить, як сама говорить, складні роботи. Є роботи, виконані одночасно в кількох техніках. Зараз пані Катерина працює над вишиванням рушника для онучки.
Колектив Ярмолинецької центральної бібліотеки.
Любов до вишивання Наталії Ануфрієвій, яка проживає у селищі Ярмолинці, привила свого часу керівниця гуртка Ярмолинецького Будинку творчості Марія Іванівна Змаженко. Ще в шостому класі Наталії припав до душі цей вид мистецтва. Починала із серветок, в більш старшому віці почала вишивати рушники, подушки, сорочки та плаття. Її вироби носять найрідніші люди: мати, батько, чоловік та дітки. В доробку вишивальниці багато картин: “Маки”, “Піони”, “Соняшники”, “Тюльпани”, нещодавно завершила картину “Осінь”. Не один раз її вироби були представлені на виставках в Ярмолинецьких дитячій та центральній бібліотеках.
Талант майстрині – багатогранний, він б’є ключем працелюбства та любові до традицій рідного народу і є взірцем для майбутніх поколінь.
Олена СЛОБОДЯН, директорка Ярмолинецької ЦБ.
