Тетяна Олексіївна Букрєєва присвятила школі більшу частину свого життя, і вона не єдина у своїй родині, хто обрав такий непростий, але цікавий професійний шлях. Прикладом мами надихнулася і донька Iрина Дузяк, яка цьогоріч уперше переступила поріг школи у ролі вчительки. I якщо мама – педагог із досвідом, то Iрина Володимирівна робить лише перші кроки у професії. Стало цікаво, що так приваблює у вчительській сфері, бо ж вона стала уже родинною.
Бажання стати вчителькою у Тетяни Олексіївни з’явилося ще у ранньому дитинстві, адже сім’я жінки мешкала поблизу тоді ще Ярмолинецької середньої школи №2, тому більшу частину свого часу дівчинка проводила на території школи. Хто ж знав, що у майбутньому зміниться лише те, що вона буде тут уже не за учнівською партою або серед учасників волейбольної команди. Тепер у стінах рідного закладу Тетяна Олексіївна ділиться своїм досвідом із школярами: вона, як і мріяла, стала вчителькою географії.
А досвід Тетяни Олексіївни – чималий. Після закінчення Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського викладала у Москалівській та Антоновецькій школах хімію та біологію, у останній також певний період була на посаді заступника директора та виконувала обов’язки керівника закладу. Згодом повернулася до рідної школи – у Ярмолинецький ЗЗСО I-III ступенів №2. Протягом двох років Тетяна Олексіївна була і директоркою Будинку творчості у селищі, але така робота – не для неї, адже вона не передбачає тісного контакту із дітьми. А без них учителька свого життя вже не уявляє: “У школі не будеш працювати, якщо не любиш дітей, а я зрозуміла, що бути без них не можу. Завжди дуже чекаю закінчення літніх канікул, щоб знову зустрітися з учнями. Тому якби мені повторно дозволили зробити вибір професії, я б нічого не змінювала”.
Дуже гармонійно педагогиня почувається і у ролі класного керівника: зараз Тетяна Олексіївна – шкільна мама 6 класу, і це вже її 4 набір. Вона розповідає, що клас для неї – це справжня шкільна сім’я, де усі – рідні. Підтримує зв’язок і з випускниками, колишні учні завжди пам’ятають, телефонують, передають вітання. Безумовно, таку повагу та любов Тетяна Олексіївна має і через те, що вона не є прихильницею суворого підходу навчання: вважає, що потрібно знайти стежинку до кожного дитячого серця. Уроки географії, природознавства та основ здоров’я, а також заняття на факультативі “Захисти себе від ВІЛ”, який проводить, учні полюбляють, адже Тетяна Олексіївна робить неможливе: заохочує дітей так, що вони і не помічають, як навчаються. Усе відбувається цікаво та у формі гри.
На вибір своїх власних дітей – Сергія та Ірини – які вступали в педагогічний, туди ж, де і здобувала освіту Тетяна Олексіївна, жінка не впливала, дозволяла обирати самостійно. Тому рішення доньки працювати у школі було цілком свідомим, і тепер вона навчає англійської мови учнів початкових класів у Соколівському ЗЗСО I-III ступенів. Молода учителька ділиться враженнями від перших робочих буднів: “На початку я була схвильованою, думала про те, як мене сприймуть діти, чи знайдемо із ними спільну мову, чи встигнемо зробити заплановане. Але усе вийшло навіть краще, ніж я очікувала”. Зараз Ірина Володимирівна лише шукає себе у вчительстві, проте точно визначила головну ціль – навчати ефективно та бути із учнями “на одній хвилі”.
Ірина Володимирівна підтримує свою маму у баченні навчального процесу: впродовж уроку використовує усе, щоб зробити його цікавішим та кольоровішим. На її думку, зараз дітей не завжди легко зацікавити, оскільки вони – дуже обізнані, цікавляться різними темами та мають безліч хобі, тому варто вдаватися до сучасних підходів. Учителька розповідає: “Під час викладання англійської мови саме за допомогою гри можна вивчити багато нових правил та слів. Ну і, безперечно, для учнів це – веселий та захоплюючий процес”. Завдяки попередньому досвіду викладання Ірина Володимирівна зрозуміла, що найприємніше у її роботі – бачити результати своїх учнів, їхній прогрес. Труднощі виникають із тим, що всі діти – різні, у всіх – свій темп у навчанні, тому до кожного потрібно знайти індивідуальний підхід.
Проте усі перешкоди зникають, коли займаєшся справою своєї мрії, адже Ірина іще із дошкільного віку хотіла бути вчителькою, ще тоді вона любила гратися “у школу”. Напевно, цьому сприяло педагогічне оточення, адже окрім мами, вчителями були також і брат, дядько та тітка, дідусь. Тому розмови про школу були для маленької Іри дуже звичними. “На мій вибір також вплинула любов до дітей, мені завжди було легко із ними ладнати”, – розповідає молода вчителька. Надихнув приклад і улюблених шкільних педагогів, яких дівчина досі згадує із посмішкою. Тому своє бажання викладати та любов до англійської мови після закінчення школи поєднала у одне і вступила до педагогічного університету.
Зараз Ірина Володимирівна продовжує навчання на магістратурі і ділиться, що велика кількість сучасної молоді все ж обирає працювати за спеціальністю: частина її одногрупників працюють у державних школах, багато викладають у онлайн-форматі. Тому професія вчителя, попри усі її складнощі, не втрачає своєї актуальності та продовжує користуватися популярністю.
Розмову вела Анастасія Граб.
Я за Ірину Володимирівну, чудовий вчитель