Тридцять шість років минає цьогоріч із того часу, як колишній радянський союз припинив бойові дії на території республіки Афганістан.
15 лютого 1989 року за наказом колишнього керівництва срср з цієї країни вийшов останній радянський солдат і перетнув афгансько-узбецький кордон біля містечка Термез. Відтоді ця дата вважається днем завершення неоголошеної війни, яка тривала в чужій країні 2238 днів, починаючи з 25 грудня 1979 року і ввійшла в новітню історію як День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів, а з лютого 2004 року — День вшанування учасників бойових дій на території інших держав.
Вогняні роки афганської війни залишили гіркий слід у долях тисяч наших співвітчизників, принесли їм величезні втрати, горе і душевний біль. Серед мужнього, вірного військовій присязі 160-
тисячного українського загону, який брав участь у цій жорстокій і кровопролитній бійні, 12 тисяч воїнів отримали поранення, контузії, каліцтво, перенесли важкі захворювання, 3360 загинули, не повернулися до рідних домівок, 72 зникли безвісти. Серед загиблих — п’ятеро наших земляків: Олександр Бирко (с. Ясенівка), Микола Бачинський (с. Шарівка), Анатолій Заярний (с. Томашівка), Микола Лужняк (с. Вербка Мурована), Михайло Побережний (с. Сутківці). Залишились без синів тисячі матерів і батьків, стали вдовами сотні молодих жінок, сиротами — діти. А тих, хто і повернувся живим, усе не відпускають важкі спогади, сумом наповнені нині їхні серця, біль за втрачені життя своїх побратимів не полишає.
Усі вони виконували військовий обов’язок, ставши засобом реалізації чергової імперської авантюри, яку розв’язало керівництво колишнього союзу. Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності, стійкості й вірності, які продемонстрували вони — віддані сини і дочки України, примусовою волею закинуті у гарячі афганські пустелі. Їм довелося зазнати виснажливих умов підготовки, відчути нестабільний клімат, а щоденні думки про смерть і переживання робили їхнє перебування в «гарячій точці» просто неможливим. Таке зрозуміють тільки ті, хто воював і вижив у ті жахливі роки, хто зумів вистояти і побороти всі негаразди, які приносить війна. Честь і слава тим, хто повернувся живим із афганської війни. Тим, хто повернувся додому в «чорних тюльпанах» — вічна їм слава і пам’ять!
Другу світову війну прийнято вважати найкровопролитнішою в новітній історії світу, але після її закінчення на території ще 16 іноземних держав українські військові брали участь у 25 локальних війнах, збройних конфліктах, миротворчих операціях, хоч це було не за власною волею. 48 жителів Ярмолинецької селищної територіальної громади брали участь у бойових діях на території Афганістану, 64 особи — в Анголі, Алжирі, В’єтнамі, Ефіопії, Єгипті, Ємені, Іраку, Кореї, Мозамбіку, Чехословаччині, Угорщині, Югославії та інших державах. Вони тоді були справжніми солдатами, вірними захисниками Вітчизни. Такими вони залишаються сьогодні, але в уже незалежній Україні. У цей день ми висловлюємо їм, як і всім їхнім військовим побратимам, щирі слова вдячності за проявлену громадянську мужність, героїзм, патріотизм, високе почуття інтернаціонального обов’язку, військове братерство з нашими молодими воїнами-захисниками та трудові досягнення на благо рідного краю, всієї нашої неньки-України.
Сьогодні доля вкотре випробовує українців. За одинадцять років агресії проти України й три роки повномасштабної війни російські фашисти не змогли і не зможуть зламати нашу стійкість, боротьбу за незалежність і територіальну цілісність держави. І в цьому чимала заслуга тисяч колишніх «афганців» та ветеранів інших війн, які першими добровільно виступили на захист рідної землі від рашистів і продовжують своєю мужністю та досвідом додавати сили духу нашим молодшим воїнам-захисникам, є прикладом у виконанні бойових завдань. Серед них і жителі Ярмолинеччини: Сергій Квасниця (с. Вербка), Микола Король (с. Пасічна), Сергій Смагула (с. Жилинці), Олександр Посікера (селище Ярмолинці), Сергій Смолін (ст. Ярмолинці), який, на жаль, загинув 2 січня цього року, та інші.
Дійсно, героїзм і патріотизм захисників минулого переплелись із свідомістю, чесністю та хоробрістю нинішніх українських військових, які ціною свого здоров’я та життя боронять кордони України та захищають її незалежність, твердо тримають позиції і відбивають напади ворогів у боротьбі за нашу Перемогу.
Шановні ветерани — учасники бойових дій на території інших держав, відважні сьогоднішні захисники України! Рада організації ветеранів Ярмолинецької селищної територіальної громади від щирого серця адресує побажання всім учасникам бойових дій, їхнім родинам міцного здоров’я, щастя, сімейного благополуччя на довгі роки, здійснення якнайшвидшої мрії всього українського народу — завершення війни зі справедливим миром, успіхів у праці, достатку та злагоди в родинах! Честь вам і слава!
Петро Коцюба, голова ради організації ветеранів селищної територіальної громади
