У Другій світовій війні українці мужньо боронили світ від нацистських загарбників. Скільки б не минуло часу, а День перемоги завжди буде світлим днем із сльозами на очах. Щороку, на жаль, все менше і менше стає ветеранів-учасників бойових дій тієї війни, тих, хто наближав перемогу над нацизмом. Але подвиг їх, жертовність та героїзм все більше захоплюють нинішнє суспільство самовідданістю та готовністю захищати рідну землю. Пройшовши крізь спалахи вогняних років, вони зуміли зберегти чистоту душі та помислів, силу духу та ясність думки.
Сьогодні на території нашої Ярмолинецької селищної територіальної громади проживає тільки один учасник бойових дій Другої світової, волудринчанин Антон Григорович Гавловський. Народився він 3 березня 1926 року в селі Волудринці на Ярмолинеччині у звичайній багатодітній селянській сім’ї. Антон в родині був середущим, крім нього зростали ще три брати: Йосип, Франц, Володимир і сестра Ганна. Всі вони працювали в місцевому господарстві і вже покинули земне життя, відійшовши у Вічність. У 1943 році родину спіткало невимовне горе — передчасно померла мати.
Тож нелегким, із різними важкими випробуваннями, в голоді та холоді, в страхіттях та знущаннях гітлерівської окупації пройшли молоді роки Антона. З самого початку війни і аж до визволення рідного краю від фашистів він змушений був переховуватись від насильного відправлення на каторжні роботи до рейху.
В квітні 1944 року, коли Антону Григоровичу ледь виповнилося 18 років, Ярмолинецьким райвійськкоматом був мобілізований до Збройних сил. Про свій бойовий шлях фронтовик розповідав неохоче, адже спогади про ту страшну війну, загиблих побратимів викликали в нього душевний біль із сльозами на очах. І все ж таки, дещо вдалося взяти із його розповіді: «…Початкову військову муштру проходив у 51-му навчальному стрілецькому полку в місті горький. У військовій частині готували воїнів, вивчаючи різні види зброї, володіння нею в бою, військової майстерності, стройової підготовки тощо. На фронт відправляли військові підрозділи, як слід, боєздатними, повністю укомплектованими озброєнням та боєприпасами. Саме забезпеченням всім необхідним для військових у полку, як за час їх перебування в тилу, так і на бойових позиціях, займався визначений військовий підрозділ, в якому я проходив військову службу. Не раз доводилося здійснювати операції навантаження на транспортні засоби і розвантаження з них, здебільшого боєприпасів, під ворожим артилерійським вогнем та розривом авіаційних бомб. Постійно при цьому відчував страшну небезпеку, боязнь і невимовний страх, що від влучного попадання ворожого снаряду в ящики з нашими боєприпасами та їх вибуху, з тебе нічого не залишиться…».
Антону Григоровичу довелося брати участь у великомасштабній наступальній операції «Багратіон» у 1944 році. Звільняв від фашистської нечисті Латвію, Литву, Естонію. Потім його фронтова дорога пролягла по території Польщі. А остання бойова операція, в якій брав участь його стрілецький полк, проходила у Східній Прусії та Німеччині, зокрема в оволодінні містами Глюмборг та Зорау, штурмі фортеці Глогау. Учасник запеклих боїх за взяття Дрездена. Невдовзі тут і стався той щасливий світанок, коли, замучені війною, бійці полку почули по раціях найкраще повідомлення з усіх можливих — про капітуляцію Німеччини та закінчення ненависної війни.
Після завершення війни Антон Григорович продовжував службу в цьому ж полку. Демобілізувався з армії в травні 1950 року. Повернувшись до рідного дому, одразу ж пішов працювати їздовим на тваринницьку ферму. Косив, підвозив корми для дійного стада корів. Добросовісно ставився до виконання покладених обов’язків, був прикладом у роботі. Неодноразово нагороджувався грамотами та іншими трудовими відзнаками. На заслужений відпочинок пішов аж у 78 років свого життя.
Разом із своєю дружиною Аделею, з якою стали на весільний рушник у 1951 році, в любові та злагоді прожили 66 років. Дев’ять років тому вона відійшла у засвіти. Не судилося їм, така вже їх людська доля, виховувати власних дітей. Єдина донечка померла одразу після пологів. Досі Антон Григорович самотньо проживає в своєму добротному житловому будинку, ще донедавна займався домашнім господарством, без сторонньої допомоги вирощував на присадибній ділянці картоплю, кукурудзу, овочеві культури, доглядав курей, давав лад у хаті, на подвір’ї та городі. Але роки беруть своє. Позаду вже 99 років непростої життєвої долі. В чому секрет такого довголіття — він не знає, але сам стверджує, що ніколи не зловживав спиртними напоями, палити кинув, коли демобілізувався з армії. За все прожите життя жодного разу не був на стаціонарному лікуванні в медичних закладах, навіть не перебував на прийомі у лікаря. Досі має прекрасну пам’ять, ніколи не падає в розпач, завжди енергійний, не втрачає притаманних йому бадьорості та гумору, не старіє душею.
8 травня привітати з Днем пам’яті та перемоги шановного Антона Григоровича завітали голова ради організації ветеранів Ярмолинецької селищної територіальної громади Петро Коцюба та його заступники, члени президії ради ветеранів Микола Тимофієв і Михайло Цибульський, а також староста сіл Кадиївка, Слобідка Кадиївська і Волудринці Петро Стахов із відповідальними працівниками старостату та місцевими соціальними працівниками. Вони вручили ветерану-фронтовику букети квітів, вітального листа, адресованого головою ради Хмельницької обласної організації ветеранів України Борисом Мельником, а також подарунки. «Ярмолинчани пишаються тим, що в нашій громаді проживає воїн-фронтовик, який сьогодні долає 100-літній життєвий рубіж, Антон Григорович Гавловський, — відмітив у своєму привітанні голова ради організації ветеранів селищної громади, — котрий відстоював рідну землю від фашистського поневолення, в післявоєнний час сумлінно трудився на благо рідного краю, своєї Вітчизни. Низько вклоняємось та висловлюємо Вам щиру сердечну вдячність за Ваш героїчний життєвий шлях».
Ярмолинецька селищна рада, рада організації ветеранів Ярмолинеччини, первинна ветеранська організація села щиро вітають вельмишановного Антона Григоровича Гавловського з Днем пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, бажають йому Божого благословення, щасливого і мирного довголіття, нехай доля і надалі буде прихильною, даруючи радість життя.
Президія ради організації ветеранів селищної територіальної громади
