2 травня ветерани та пенсіонери міліції/поліції Ярмолинеччини привітають з 55-м Днем народження колишнього начальника Ярмолинецького райвідділу міліції, підполковника поліції в відставці Лабаня Ігоря Валентиновича.
Народився Ігор Валентинович в сім’ї робітників: мати – Антоніна Іванівна, працювала економістом в місцевому колгоспі, батько — Валентин Миколайович, шофером на автобазі районного споживчого товариства.
З 1977 по 1987 роки Ігор навчався в Ярмолинецькій середній школі № 2. Зі шкільних літ юнак мріяв про професію правоохоронця, понад усе хотів одягнути форму офіцера міліції. Але розумів, що для цього потрібно відслужити в армії, отримати відповідну освіту.
Після школи працював слюсарем в Ярмолинецькому ремонтно-транспортному підприємстві.
У грудні 1988 року Ігоря призвали на строкову службу у лави армії. Півроку службу проходив в Красноярському краї, потім був переведений в Республіку Естонія, місто Тарта, де до демобілізації служив особистим водієм командира важкої бомбардувальної авіаційної дивізії, генерал-майора авіації Дудаєва Джохара, який згодом став першим Президентом незалежної Ічкерії, заклятим ворогом росії.
Після демобілізації, восени 1990 року, повернувся на роботу в Ярмолинецьке РТП. Ще зі шкільних років Ігорю подобалась дівчина Валя, яка відповідала взаємністю. І згодом Валентина сиділа в шалаші біля Ігоря, коли юнака проводжали в армію. Пролетіли два роки романтичних листів, ще один рік перевірили стосунки після армії і 19 жовтня 1991 року Ігор та Валентина стали на весільний рушник. В шлюбі народили двох синів — Андрія та Олега, виростили, одружили. На сьогодні дідуся і бабусю радує поки що єдиний онук Захар.
У 1991 році Ігор вступив на навчання до Кам’янець-Подільського сільгоспінституту, на спеціальність інженер-механік, успішно захистивши диплом у 1996 році. Не покинувши мрії щодо служби в міліції, Ігор Валентинович, під час навчання в інституті, закінчив військову кафедру, отримавши звання лейтенанта запасу.
З дипломом про вищу освіту, з офіцерською книжкою, Лабань І. В. звернувся до заступника начальника Ярмолинецького райвідділу міліції по кадрах майора міліції Кушніра Сергія Петровича, з бажанням працювати в правоохоронних органах, боротися зі злочинністю, захищати спокій громадян. Сергій Петрович, провівши відповідну бесіду з кандидатом, по своїх каналах перевіривши інформацію щодо хлопця, прийняв рішення дати направлення на збір необхідних документів і проходження комісії. Заяву щодо прийому Лабаня І. В. на службу в міліції погодив начальник Ярмолинецького РВ УМВС майор міліції Хворостовський В’ячеслав Олексійович.
У жовтні 1996 року лейтенанта міліції Лабаня І. В. призначили на посаду дільничного інспектора міліції Ярмолинецького РВ УМВС, на адміністративну дільницю: села Стріхівці, Тарасівка, Проскурівка, Корначівка, Майдан-Морозівський. Сусідом по адміндільниці був капітан міліції Бакун Юрій Іванович, зональним оперуповноваженим відділення карного розшуку РВ був капітан міліції Кацал Олександр Степанович. Вони стали першими вчителями і наставниками для молодого дільничного щодо методів і способів роботи правоохоронця, методики документування і розкриття злочинів, адміністративних правопорушень, роботи з піднаглядним елементом, сімейними дебоширами. Щодо співпраці з сільськими радами, з керівниками сільгосппідприємств, з працівниками кооперації, настанови давав начальник відділення дільничних інспекторів міліції майор міліції Синютевич Всеволод Федорович.
З усмішкою згадує Ігор Валентинович свій перший розкритий злочин: відстежив і затримав особу, яка обкрадала льохи літніх одиноких людей. Злодія затримав, речові докази вилучив, а що далі робити — не знав! Доставив затриманого з краденим в райвідділ, звернувся до старших колег: «Розказуйте, хлопці, що далі робити!».
За декілька місяців служби Ігор Валентинович зрозумів, що таке по-справжньому бути повноправним членом міліцейської сім’ї, що таке бути впевненим, що у будь-який час доби тобі прийдуть на допомогу твої колеги, незалежно, ким вони служать чи де перебувають.
Навесні 1997 року лейтенант міліції Лабань І. В. проходив піврічну спеціальну підготовку в Івано-Франківському училищі міліції, де посилено доносили кримінальне та адміністративне право, вивчали діюче законодавство в системі правоохоронної діяльності. Найбільше Ігорю подобалось вивчення спеціальних предметів: оперативно-розшукова діяльність, спецтехніка. Було бажання з часом продовжити роботу в службі карного розшуку, вірив в те, що на посаді оперативника він проявить свої здібності з більшим натхненням.
У липні 1999 року лейтенант Лабань І. В. був призначений на посаду оперуповноваженого відділення карного розшуку райвідділу, начальником відділення на той час був майор міліції Баштанюк Володимир Леонідович. Допомагали проходити «ази» роботи оперативника ветерани карного розшуку Вознюк Іван Никонорович, Романов Микола Андрійович.
У 2003 році старшого лейтенанта міліції Лабаня І. В. призначено на посаду старшого оперуповноваженого віділення карного розшуку. Згадує Ігор Валентинович, як тривалий час на території Москалівської зони невідомі злочинці викрадали свині, худобу з сільгосппідприємств, домоволодінь, пасовищ. Аналогічні злочини скоювались в сусідніх селах Хмельницького та Городоцького районів. Оперативники та дільничні інспектори збилися з ніг, працюючи над розкриттям злочинів, розгадуючи щоразу нові хитрощі злочинців. І яке велике моральне задоволення було отримано, коли вислідкували, задокументували і затримали чотирьох злочинців (серед них була одна жінка) з речовими доказами! Ними виявились жителі Хмельницького, які з використанням автомобіля «Волга» викрадали тварин, а м’ясо через спільників продавали на Хмельницькому продовольчому ринку. Керівництвом обласного Управління Лабань І. В. та співробітники райвідділу були заохочені за затримання групи. Але найбільшою відзнакою була вдячність простих людей та керівників сільгосппідприємств, які з полегшенням зітхнути, позбувшись крадіїв.
Пропрацювавши в карному розшуку, розплутавши разом з колегами певну кількість неочевидних злочинів, Ігор Валентинович зрозумів, що злочинці у наш час юридично освічені не гірше, ніж працівники міліції. Щоб бути на декілька кроків попереду хитромудрих злочинців, для підвищення особистої юридичної освіченості, Ігор вступив на заочну форму навчання до Хмельницького інституту регіонального управління та права (ХІРУП). Важко було суміщати роботу оперативника та навчання в інституті. Якісні й змістовні навчальні курси: кримінальне право, кримінальний процес, криміналістика, кримінологія від досвідчених викладачів, колишніх правоохоронців, допомогли оперативнику в подальшому професійному зростанні.
Щоб відчути романтику міліцейської роботи, а насправді бути більше часу ближче до чоловіка, в райвідділ на посаду інспектора по роботі з особовим складом прийшла служити дружина Ігоря — Валентина Миколаївна.
Дружні і професійні стосунки склалися в Лабаня І. В. з оперативником Васьковичем Юрієм Івановичем. Їхні розробки, оперативні комбінації приводили до розкриття багатьох неочевидних злочинів, сприяли викриттю і затриманню злочинців. Колеги навіть придумали для них прізвиська: «Важняк» і «Нікіта»! Наставником і натхненим порадником для оперативників був начальник Управління карного розшуку УМВС, полковник міліції Кіс Віктор Іванович, також виходець з Ярмолинецьких розшуківців.
У серпні 2006 року Лабаня І. В. призначено начальником відділення карного розшуку. Пліч-о-пліч довелося працювати з оперативниками ВКР Пивоваром Юрієм, Мазієм Олександром, Загранюком Сергієм, по лінії боротьби з наркоманією працював Тарасов Іван, одночасно передаючи їм досвід оперативної роботи. Ігор запам’ятав істину, що оперативна робота — як багаторівнева гра в шахи, де ти маєш переграти злочинця. А ще Ігор Валентинович каже, що з часу призначення на посаду в карний розшук жодного разу не шкодував про своє рішення, бо карний розшук став справою життя. У складній і ризикованій роботі головним для нього було та залишається життя людини, викриття та покарання злочинця.
У тісному тандемі працювали з першим заступником начальника райвідділу, підполковником міліції Сікорським Анатолієм Павловичем, який на посаду прийшов з багажем досвіду, набутим в обласному управлінні карного розшуку.
Коли у 2007 році в райвідділі стала вакантною посада першого заступника начальника — начальника кримінальної міліції, у начальника Ярмолинецького РВ підполковника міліції Гука Володимира Олександровича та у керівництва обласного Управління не було іншої думки, ніж призначити на посаду майора міліції Лабаня І. В.
В 2011 році Ігор Валентинович перейшов працювати в кабінет начальника Ярмолинецького відділу міліції. Для повноцінного функціонування райвідділу, ізолятора тимчасового тримання (ІТТ), забезпечення проведення поточних ремонтів приміщень, техніки, фінансування з боку МВС було недостатнім. Начальнику міліції Лабаню І. В. вдалося налагодити постійну фінансову та матеріальну підтримку районної влади, селищної ради, гарною була співпраця і з керівниками сільгосппідприємств, комерційних структур. Завдяки клопіткій роботі усього особового складу, Ярмолинецький райвідділ за показниками входив до десятки кращих райвідділів в області, неодноразово співробітники нагороджувались грамотами, відомчими відзнаками УМВС, МВС.
Як негатив, згадує Ігор Валентинович про події періоду Революції Гідності, коли довелося фактично захищати приміщення органів влади від осіб, які сприйняли революційні події, як час для безладу, безкарних дій, провокували людей на масові заворушення. Ярмолинецький райвідділ, під керівництвом підполковника міліції Лабаня І. В., з честю відстояв законність і порядок, не допустивши провокацій та пошкодження майна громади.
Потрапивши у круговерть політичних подій того часу, підполковнику міліції Лабаню І. В. з серпня 2014 по квітень 2015 року трапилася нагода служити на Івано-Франківщині — начальником Рогатинського РВ УМВСУ. Інший регіон, інший менталітет людей, інші духовні цінності. Ігор Валентинович пригадує, як в суботній день на території району було скоєне вбивство, яке за добу розкрити не вдалося. Оголосив збір особового складу на неділю на ранок. Коли в десятій ранку в неділю, він зайшов в клас служби і не побачив жодного співробітника, запитав в чергового по райвідділу, де знаходиться особовий склад? На це черговий здивовано відповів: «Як де? Неділя, люди в церкві.» Після закінчення служби в церкві, після одинадцятої години, співробітники почали збиратись в класі служби.
У квітні 2015 року підполковник міліції Лабань І. В. повернувся на Хмельниччину, на посаду начальника Полонського РВ УМВСУ. Тут переатестувався з міліціонера на поліцейського. Пропрацюваши в Полоному до 30 березня 2016 року, пішов на пенсію за вислугою років.
Після виходу на пенсію йому було запропоновано посаду в службі безпеки одного із аграрних підприємств області, яке займається вирощуванням зернових та технічних культур, тваринництвом, має у власності два діючих цукрових заводи. Довелося вивчати агрономію, зоотехнію, процес переробки цукрових буряків. Але освоївши і успішно подолавши ази оперативної роботи правоохоронця, аграрні науки даються дещо легше.
Тож шановний Ігоре Валентиновичу, у день Ювілею є чим пишатися! Крізь усі життєві та службові труднощі, Ви зуміли пронести чесне ім’я, не заплямувавши совість, честь офіцерського мундиру і заслужити повагу та вдячність оточуючих, колег! Нехай з Вами по житті будуть тільки тепле сонце, мирне небо, радісні посмішки рідних і друзів!
Микола Степанишен, голова Ради Громадської організації «Ярмолинецька асоціація ветеранів та пенсіонерів правоохоронних органів», полковник міліції в відставці
