9 квітня 2025 року знаний на Ярмолинеччині як мудрий і добросовісний хлібороб, здібний керівник і прекрасний господарник, чудовий громадський активіст, буйволівчанин Анатолій Іванович Пантелеймонов відзначатиме своє славне й поважне 70-річчя від дня народження. В народі кажуть, що ті люди, яким зозуля накувала цей вік, досягли справжнього повноліття. Адже вони в силу своїх природних,
розумових і матеріальних можливостей зуміли здобути потрібну для себе освіту, до душі — спеціальність, створити міцну і дружню сім’ю, звести добротний житловий будинок та необхідні господарські споруди, народити і виховати гарних дітей, дати їм належну путівку в життя, дочекатися онуків, своєю поведінкою й трудовою діяльністю залишити помітний слід для своїх співвітчизників, рідного краю та країни в цілому.
Адже, коли людину називають мудрою і толерантною, то, перш за все, віддають данину рокам життєвого досвіду, знанням й практичним навикам, вмілому спілкуванню з людьми на виробництві та побуті, морально-етичному вихованню. Зазвичай, такі риси притаманні людині літній, за плечима якої вже прожиті роки. А літа минають, як швидкоплинні води. У минулому зостаються босоноге дитинство, навчання в школі, молодість, служба в армії, праця в трудових колективах, активна зайнятість.
Звичайно, цей вік дає привід оглянутися назад, щоб оцінити зроблене за ці прожиті роки, зазирнути в майбутнє, щоб визначитися, що і чого ще не досягнуто. Зате нашому ювіляру є про що згадати, за його плечима — неоціненний досвід роботи з людьми, вкладені ним власні зусилля, знання у загальнонародну справу — розвиток аграрної галузі, підвищення добробуту сільських трудівників. Його трудова діяльність повністю підтверджує тезу, що він жив і до сьогодні живе для людей, робив і робить для них добрі справи. Це — найважливіша, найблагородніша його місія. І справедливо кажуть, що щастя людини не має виміру. Проте щасливцями долі вважають тих, хто зумів побачити і розкрити себе, несучи при цьому добро людям, не вимагаючи нічого натомість.
Мала батьківщина для Анатолія Івановича — село Чаньків Дунаєвецького району, яке багате на хліборобські традиції, роботящих і добрих людей. Його батько, Іван Олександрович, учасник бойових дій Другої світової війни, нагороджений бойовими орденами і медалями, працював вчителем трудового навчання у Чаньківській восьмирічній школі, а потім — інспектором фінансового відділу Дунаєвецького райвиконкому, а мати, Олександра Савівна, трудилася головним лікарем ветеринарної медицини місцевого колгоспу. В родині, крім Анатолія, зростала ще старша сестра Людмила, яка після закінчення медичного училища, працювала в рідному селі медичним фельдшером. Батьки виховували і навчали їх селянській мудрості — добру, повазі й любові до людей, справедливості, працелюбству. Тут, у Чанькові, пройшли його дитячі та юнацькі роки. У місцевій школі закінчив 8 класів. Середню освіту отримав у 1972 році в Дунаєвецькій середній школі. Після навчання в ДТСААФ, здобувши спеціальність водія автотранспорту, проходив строкову службу в автомобільних частинах Збройних сил.
Демобілізувавшись із армійських лав, Анатолій Іванович успішно подолав вступний бар’єр на агрономічний факультет Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту, який закінчив у 1980 році. Ще студентом вказаного вишу зустрів свою долю, вродливу дівчину, однокурсницю Тетяну, з якою під час навчання на п’ятому курсі, в 1979 році, стали на весільний рушник, одружилися, створили прекрасну сім’ю. Народили, виховали троє дітей, всі вони мають вищу освіту, працюють за спеціальностями, одружені. Подарували дідусеві та бабусі поки що четверо онучат-хлопчиків, якими вони гордяться і безмежно люблять.
Свою трудову діяльність наш ювіляр розпочав, за направленням вишу, у вересні того ж року головним агрономом радгоспу «Перемога», село Монастирок, нашого колишнього Ярмолинецького району разом із своєю дружиною, яка обіймала посаду агронома по захисту сільськогосподарських рослин цього ж господарства. Через деякий час його обирають головою Монастироцької сільської ради. У вересні 1986 року рішенням районного партійного органу був рекомендований загальним зборам колгоспників села Буйволівці на посаду голови правління місцевого колективного господарства. Після обрання обіймав цю посаду майже 13 років. За цей час проявив себе здібним керівником і організатором виробництва, професійним фахівцем аграрної галузі. В господарстві значно зросла продуктивність полів і тваринницьких ферм, побудовано чимало об’єктів виробничого і соціально-культурного призначення, багато зроблено із благоустрою села.
В 2000 році владними органами тодішнього району запропоновано Анатолію Пантелеймонову продовжити свою трудову діяльність в управлінні агропромислового розвитку Ярмолинецької районної держадміністрації, спочатку начальником відділу рослинництва і одночасно — заступником начальника управління, а згодом і очолити саме районне управління, що стало для нього значним іспитом на його господарську та організаторську зрілість. Працюючи на цій посаді, він доклав чимало зусиль, знань та енергії для вирішення питань піднесення економіки сільськогосподарського виробництва, підвищення добробуту сільських трудівників. На даній посаді довелося здійснювати керівництво управлінням у важкий час, коли на селі відбувалися недолугі аграрні реформи, ліквідовувались колективні господарства. У цих драматичних умовах знадобились уміння активно використати отримані знання, набутий практичний досвід, самовіддана праця, відповідальність за доручену справу, спроможність мобілізувати колектив аграріїв на вирішення назрілих питань у сільськогосподарському виробництві. В 2011 році, через погіршення стану здоров’я, вийшов на пенсію.
Перебуваючи на заслуженому відпочинку, Анатолій Іванович постійно бере активну участь у громадському житті села, колишнього району, а нині — селищної територіальної громади, його неодноразово обирали депутатом сільських і районної рад. Глибока обізнаність у багатьох життєвих питаннях, достатній практичний досвід роботи з людьми, активна громадська позиція сприяли тому і, це — невипадково, що його обрано головою первинної ветеранської організації села Буйволівці. До цього обов’язку він ставиться сумлінно, з потрібною відповідальністю, постійно опікується людьми похилого віку. Дбає про соціальний захист їх прав, гідності та інтересів. Регулярно обстежує умови проживання і побуту ветеранів війни і праці, немічних, одиноких і малозабезпечених літніх людей, намагається надати їм необхідну побутову допомогу, моральну підтримку. По-діловому співпрацює в цьому напрямку з місцевим старостатом. Постійно бере участь в організації та відзначенні святкових, історичних та дат, пов’язаних із вшануванням та увічненням пам’яті людей похилого віку, знаних земляків, учасників бойових дій у святкові дні. Він є активним в організації волонтерської допомоги знедоленим літнім громадянам, воїнам Збройних Сил України, які ведуть мужню і героїчну боротьбу з російськими окупантами, сім’ям вимушених переселенців із зони бойових дій. Користується заслуженим авторитетом і повагою не тільки серед ветеранів і жителів села, а й усієї територіальної громади.
Минулоріч Анатолій Іванович зумів налагодити належну агітаційно-масову роботу й організацію збору картоплі та іншої городньої продукції у підсобних господарствах ветеранів та інших верств населення села під час збирання врожаю на присадибних ділянках і відвантажити її Хмельницькому шпиталю ветеранів війни більше 8 центнерів, що складає майже 20 відсотків від усієї всієї кількості зібраних продуктів харчування радою організації ветеранів селищної територіальної громади. За це до Дня волонтера, як лідер серед голів ветеранських осередків області, був нагороджений Грамотою Хмельницької обласної ради.
В ці весняні квітневі дні президія ради організації ветеранів селищної територіальної громади, друзі й колеги від усієї душі вітають Анатолія Івановича Пантелеймонова з його славним і поважним 70-річчям! Бажають шановному ювіляру, його дружній і згуртованій сім ї — коханій дружині Тетяні Михайлівні, з якою в любові та злагоді прожили більше 45 років, любимим його дочкам Ірині та Юлії, сину Олександру, найдорожчим онукам нових успіхів на життєвій ниві, в громадській діяльності, гарних здобутків у праці, міцного здоров’я, мирного і щасливого життя, благополуччя і достатку!
Петро Коцюба, голова ради організації ветеранів Ярмолинецької селищної територіальної громади
