Особливо цінною і значимою є праця жінок в органах місцевого самоврядування, де завдяки злагодженим діям усіх представників громади і забезпечується життєдіяльність того чи іншого регіону, краю та країни в цілому.
А представляє інтереси жителів населених пунктів нині староста старостинського округу, що є посадовою особою місцевого самоврядування і затверджується рішенням сесії відповідної ради на строк її повноваження за пропозицією голови територіальної громади. І у тому населеному пункті, чи декількох, об’єднаних разом у старостинський округ, яким керує справжній лідер, — завжди небайдужі дружні люди, там дбають про порядок, благополуччя, на належному рівні вирішуються загальні місцеві проблеми, відчутна турбота про жителів усіх вікових категорій.
Саме такою: дбайливою, професійною, виваженою і є староста сіл Жилинці та Буйволівці Ярмолинецької ТГ Ніна Анатоліївна Юркова, про неї — наша розповідь. Народилася Ніна Анатоліївна 23 січня 1960 року в мальовничому селі Соснівка в сім’ї колгоспників. Її батько, Анатолій Михайлович Тишинський, у свої молоді літа за направленням владних органів колишнього району здобував професію забійника шахти в фабрично-заводському навчальному закладі Донбасу, працював за спеціальністю в одному із шахтарських трудових колективів, де через деякий час отримав каліцтво та інвалідність 2-ї групи. Після лікування та одужання повернувся до рідного дому, одружився, разом із дружиною створили прекрасну сім’ю. Продовжував працювати старшим охоронцем колективної власності місцевого господарства і майже 33 роки — лісником колгоспного лісового масиву. Мати, Зіна Юріївна, крім виховання дочок Валентини (старшої) та Ніни, наймолодшого сина Володимира, постійно працювала у ланці рільничої бригади колгоспу.
Ще під час навчання у Соснівській восьмирічній школі, Ніна Анатоліївна мріяла бути тільки вчителькою, причому, молодших класів. Дуже любила малюків-шкільнят, тому й обрала для себе учительську долю. Гарно навчалась, була зразковою ученицею. Після закінчення 8-ми класів успішно подолала вступний бар’єр до Хмельницького педагогічного училища. Свою трудову педагогічну діяльність розпочала в серпні 1979 року, згідно направлення, вчителькою молодших класів Буйволовецької середньої школи. Тут вона потрапила у вир учнівської допитливої малечі, з гордістю приймала своїх новачків у шкільну родину, благословляючи та навчаючи їх першого навчального предмету «Букваря». Учила малят поважати старших людей, окрилюючи розум і серце почуттям любові до рідної землі, до батьків. До кожної дитини в неї був свій «ключик» — учителька шукала індивідуальний підхід до школярів, здобуваючи при цьому професійні навики та відкриття.
У Буйволівцях Ніна Анатоліївна пропрацювала рівно три роки, тут зустріла свою життєву долю — гарного хлопця Василя Степановича, який у той час працював завідуючим сільським клубом у сусідньому селі Жилинці. Це змусило її змінити місце роботи, а також проживання і працевлаштуватися завідуючою бібліотекою-філіалом, потім — вихователькою дитячого садка в селі Левківці. Адже вакансії вчителя молодших класів на той час у Жилицях не було. Але при цьому завжди очікувала можливості повернутися до освітянського закладу, що зрештою успішно вдалось. І ось, з серпня 1991 року, вона — знову на педагогічній роботі: протягом 5-ти років — педагог-організатор Жилинецької ЗОШ І-ІІ ступенів і наступних 4-х — вчителька молодших класів цієї ж школи. В ці роки в молодого подружжя народилися дочка Тетяна і син Ігор, яким дали потрібне виховання і належну путівку в життя. Діти отримали бажані професійні освіти, обоє одружені, створили прекрасні сім’ї, подарували батькам четверо онучат, яких вони безмежно люблять і гордяться ними.
У листопаді 2010 року, зважаючи на прохання односельців та підтримку сім’ї, Ніна Анатоліївна дала згоду балотуватися на виборах до місцевих рад на посаду голови Жилинецької сільської ради. Виборці у переважній більшості віддали за неї свої голоси і довірили їй право очолити сільський орган місцевого самоврядування. Хоч не уявляла своє життя без школи, зрештою, зрозуміла, що посада сільського голови не лише не заважає її покликанню як учительці, але й зобов’язує продовжити дбати про підростаюче покоління, учнівську молодь, школу та дошкільні заклади, всебічно їх підтримувати.
Розпочала Ніна Анатоліївна свою роботу на цій посаді з наведення належного порядку в населених пунктах, з благоустрою сільських вулиць, місцевих кладовищ. Довелося також і вивчати особисті характери місцевих мешканців, особливо керівників тамтешніх трудових колективів, знати їх потреби та інтереси. Щоденна копітка праця з людьми, доброзичливе ставлення до них дали позитивні результати. Тому через п’ять років роботи на посаді сільського голови виборці вдруге обрали її своїм лідером. А коли в 2020 році проходив процес об’єднання населених пунктів на території колишнього Ярмолинецького району в територіальні громади, обраний Ярмолинецький селищний голова Андрій Васильович Шутяк вніс пропозицію вже старостою сіл Жилинці та Левківці затвердити кандидатуру Ніни Анатоліївни Юркової, що і відбулося на сесії селищної ради. Згодом, 11 грудня 2022 року, на сесії Ярмолинецької селищної ради було перейменовано посаду старости сіл Жилинці та Левківці на посаду старости сіл Жилинці та Буйволівці.
Ніна Анатоліївна дуже добре знає своїх жителів обох сіл. Багатьох їх виховувала в дитсадку, вчила в школі. Тому вони для неї вже як рідні і близькі. Особливе ставлення — до школи. Адже вона чітко усвідомлює, що доки живе школа, доти буде жити і село, доти дзвенітиме воно дитячими голосами. Отже багато вдалося зробити у зміцненні матеріально-технічної бази школи в Жилинцях, у створенні належних умов для навчання школярів, викладацької роботи. Тут тепло, затишно, організовано своєчасне і якісне харчування учнів. Це саме відчувається в діяльності дитячих садочків в обох селах.
Звісно, турботлива рука та справжня відповідальність Ніни Анатоліївни помітні всюди. Завдяки її старанням повністю освітлені сільські вулиці, в міру бюджетних можливостей ремонтуються відрізки шляхів, проводяться спільні культурні заходи. Дійсно села, як кажуть, доглянуті, відчувається, що в них є справжня господиня. Однак їй, як старості і жительці села, звичайно, хотілося б, щоб воно не «міліло».
Ніна Анатоліївна разом із освітянами, радами первинних ветеранських організацій на належному рівні проводить роботу по вшануванню пам’яті своїх односельців-захисників України, які віддали життя в бойових діях на війні із путінськими загарбниками. Тут ведеться збір оберегів, малюнків, листів, продуктів харчування, окопних свічок, сіток для маскування, коштів для придбання дронів для наших військових. Налагоджена як слід і волонтерська діяльність по наданню гуманітарної допомоги і Збройним Силам України, і людям, які на даний час перебувають у зоні бойових дій. Поряд із цим здійснюється належна робота щодо надання потрібної допомоги для внутрішньо переміщених осіб, які поселились і проживають в селах Жилинці та Буйволівці. Старостат сіл разом із ветеранськими осередками взяли найактивнішу участь в організації збору від населення картоплі та іншої городньої продукції для Хмельницького обласного шпиталю ветеранів війни, де проходять лікування та реабілітацію поранені та хворі воїни-захисники. Підтримку відчувають родини, які опинилися в складних життєвих ситуаціях, інваліди, хворі й немічні пенсіонери. Староста особисто відвідує їхні оселі, організовує потрібну допомогу та підтримку.
Ніну Анатоліївну люблять і поважають як у Жилинцях і Буйволівцях, так і в цілому по Ярмолинеччині за працелюбство, небайдужість, турботливість та високий рівень відповідальності за доручену ділянку роботи, за добре серце і щиру душу.
Петро Коцюба, голова ради організації ветеранів селищної
територіальної громади.
