3 січня 2025 року жителі станції Ярмолинці та усієї Ярмолинецької селищної територіальної громади провели в останню земну дорогу Смоліна Сергія Володимировича, нашого земляка, який тривалий період служив у лавах ЗСУ.
Сергій народився 19 листопада 1980 року у місті Черкаси. Юнак проживав на станції Ярмолинці, навчався у Новосільській загальноосвітній школі. Проживаючи у військовому містечку, з дитинства мріяв опанувати військову справу. Свою мрію втілив у життя. Одягнувши строї військовослужбовця, брав участь у багатьох військових операціях під егідою ООН і НАТО у різних країнах світу: Ірак, Ліван, Іран, Сьєрра-Леоне та інших. Учасник бойових дій. Під час цих операцій був поранений та отримав контузії. Як наслідок був комісований. Коли ж росія розпочала війну на Донбасі, ще в 2014 році Сергій, не задумуючись, пішов захищати рідну землю. Воював також під час повномасштабної війни, розв’язаною росією проти України. Останнім місцем служби Сергія став Донецький напрямок, служив і на Херсонщині.
Сергій був начитаним, високо ерудованим, особливо любив історичні книги. Про нього згадує бібліотекарка Ярмолинецької міської бібліотеки Любов Жибутовська: «Я пам’ятаю Сергія, бо він був одним із найкращих читачів нашої бібліотеки, читав «запоями», заходив до книгозбірні і тоді, коли бував у коротких відпустках. У спілкуванні був щирий, любив товариство, прагнув до нових знань».
Зрозуміло, що під час такого складного життєвого шляху траплялося усяке. Серце воїна не витримало та зупинилося. Місцем останнього спочинку Сергія Смоліна стало кладовище у Новому Селі. Ярмолинецька селищна рада організувала гідне поховання воїна, учасника бойових дій. До організації похорону долучились друзі, знайомі, земляки. Чин поховання звершили священники Православної Церкви України Ярмолинецького благочинного округу на чолі з отцем Миколаєм Коваликом.
Щирі співчуття усім близьким, рідним, знайомим Сергія. Вічна пам’ять та спокій душі воїна Сергія…
Ярмолинецька громада попрощалась із захисником України — старшим солдатом Петровичем Сергієм Миколайовичем, який назавжди повернувся додому у село Слобідка Кадиївська.
Сергій народився 10 серпня 1991 року, зростав на Полтавщині, у селі Лип’янка Карлівського району. Навчався у місцевій школі, а потім, у 2010 році, здобув диплом електрогазозварника 4 розряду та водія автотранспортних засобів (категорії «B» і «C»), закінчивши професійно-технічне училище №50 міста Карлівка. На Поділля юнака привело щире кохання до красивої дівчини Альони із села Кадиївка.
Сергій працював у колективі ПАТ «Хмельницькгаз» слюсарем з експлуатації та ремонту газового устаткування. Тут співробітники знають його як добросовісного, порядного, знаючого працівника. Так як Сергій був вправним водієм, деякий час керував автівкою. Колеги відзначають його безвідмовність у роботі, професійні вміння, гарні стосунки в колективі. З початком АТО ще з 2014 року Сергій Петрович прийняв для себе рішення захищати Україну. Отже, був учасником бойових дій, служив у лавах ЗСУ. Після періоду військової служби повертався на роботу у рідний колектив, а потім знову ставав на захист країни. Під час повномасштабної війни служив на посаді водія-електрика одного із військових формувань ЗСУ.
Життя воїна обірвалося 30 грудня 2024 року, коли він перебував на Запорізькому напрямку. У Сергія залишилися батьки, сестра, дружина Альона, неповнолітні діти Настя та Богдан.
Місцем спочинку воїна стало кладовище у селі Слобідка Кадиївська, де проживає родина. Прийшли провести в останню путь Сергія рідні, близькі, друзі, односельчани, сусіди, приїхали представники Ярмолинецької селищної ради. Церемонія прощання і спільна молитва відбулися у Слобідці Кадиївській. Чин поховання звершили священники ПЦУ.
Щирі співчуття батькам, дружині, дітям, рідним та близьким воїна. Вічна та світла пам’ять старшому солдатові Сергію Петровичу.
Наш кор. Фото з офіційної ФБ-сторінки Ярмолинецької ТГ.
