Ясенівка попрощалась з Героєм – односельчанином Андрієм Кулачком.
Тепер йому назавжди 43… Андрій народився 8 січня 1981 року в селі Ясенівка. Мама Світлана Григорівна тривалий час працювала і досі працює молодшою медичною сестрою рентгенкабінету КНП “Ярмолинецька багатопрофільна лікарня”, батько Григорій Григорович десятки років віддав роботі водія місцевого агропідприємства, зараз через хворобу – на пенсії.
Андрійко навчався у місцевій школі. Вчителі цього навчального закладу згадують його як дуже хорошого, здібного учня. Любив Андрій точні науки. Після закінчення 9 класів продожив навчання у Кам’янець-Подільському профільному фізико-математичному ліцеї. Далі вступив на фізико-математичний факультет Кам’янець-Подільського університету ім. І. Огієнка. Після закінчення 1 курсу розпочав строкову службу у лавах Збройних Сил України, служив у системі пожежної охорони та надзвичайних ситуацій. Коли ж повернувся додому, продовжити навчання у виші не захотів, бо мав за мету працювати та створити сім’ю. Невдовзі одружився, молода сім’я оселилася в обласному центрі. Жили в любові та злагоді, на світ з’явилися дві чудові донечки.
З початку повномасштабного вторгнення рф в Україну Андрій одразу ж побіг до військокомату та просився, щоб його взяли на службу згідно спеціальності, написаної у військовому квитку – пожежник. Але спочатку йому відмовили, сказавши, що саме таких спеціалістів поки що вистачає. Таким чином до військкомату ходив кілька разів. Через декілька місяців Андрію подзвонили та сказали, що до війська потрібні водії. Він погодився. Два місяці проходив навчання, а потім розпочав службу на Харківському напрямку. Служив у складі 4-ї танкової окремої бригади. Як водій доставляв боєприпаси, необхідну амуніцію, продкути харчування, вивозив поранених. Одного разу, підірвавшись на міні, отримав важке поранення, але разом із побратимом залишилсиь живі, хоч багато хто вважав це дивом, знаючи ситуацію. Ще тоді, крім болю від ран, відчував біль у грудях, але увагу цьому не приділяв, бо хотів якнайшвидше повернутися у стрій. Перебуваючи вдома у відпустці, Андрію стало погано. Звернувся до лікарів у Хмельницький карідоцентр, після детального обстеження виявилося, що Андрій на ногах переніс обширний інфаркт. Необхідне було серйозне лікування та хірургічне втручання. Операцію провели в кінці листопада минулого року. Вона пройшла успішно, але про повернення до військової служби мова вже не йшла.
Андрій проживав із сім’єю в обласному центрі, про війну нагадували отримані рани та контузії, а також періодичний біль у серці. І хоч нічого не передбачало поганого, одного разу йому стало недобре. Виклик швидкої, усі необхідні дії лікарів, на жаль, не були результативними. Серце воїна не витримало і зупинилось.
Без батька залишились дві донечки, яким сьогодні 7 та 5 років, без чоловіка – дружина Юлія , у глибокій скорботі – сумуючі батьки.
Вічний спочинок Андрій Кулачок знайшов у рідному селі Ясенівка. Тут його похоронили на місцевому кладовищі. Попрощатись із Героєм прийшли односельчани, друзі, близькі, знайомі.
Глибокі співчуття всім рідним і близьким Андрія Кулачка, який назавжди у пам’яті земляків залишиться мужнім воїном, що виконав свій обов’язок перед Україною.
Нехай Господь дарує йому вічний спокій і прийме до Свого Небесного війська. Вічна пам’ять та Царство Небесне…
Вл. інф. Фото надані родиною Кулачок та Ясенівським сільським клубом.
