70 років – вік мудрості і поваги – завітав до Бурковського Віктора Миколайовича! Народився наш ювіляр 16 лютого 1954 року в селі Нове Село Ярмолинецького району, в сім’ї медсестри і робітника. В 1970 році закінчив Новосільську середню школу. Після закінчення по травень 1972 року працював токарем на Хмельницькому трансформаторному заводі.
Із 1972 по 1974 роки проходив службу в Збройних силах механіком-водієм танка, старший сержант.
Після демобілізації працював в локомотивному депо станції Гречани помічником машиніста паровоза, пізніше – тепловоза. Здобувши досвіду, трудився на станції Ярмолинці машиністом тепловоза.
У 1980 році направлений трудовим колективом локомотивного депо «Гречани» на службу в Органи внутрішніх справ, в транспортну міліцію. Закінчивши початкову підготовку при Львівській школі міліції, проходив службу молодшим інспектором карного розшуку транспортної міліції лінійного відділення на станції Хмельницький.
У 1986 році закінчив Могилівську школу міліції по підготовці співробітників для транспортної міліції, отримавши юридичну освіту.
Після закінчення школи міліції, Віктор Миколайович отримав перше офіцерське звання – лейтенант міліції – та продовжив службу в Ярмолинецькому районному відділі внутрішніх справ. Службу розпочав на посаді дільничного інспектора міліції.
З травня по липень 1989 року був направлений у складі зведеного загону правоохоронців області в Чорнобильську зону для здійснення охорони громадського порядку. Віктор Миколайович згадує, що тоді їм було складно усвідомити всі наслідки катастрофи, та додає, що зараз людям важко повірити в те, що вони тоді вижили, особливо ті ліквідатори, котрі в квітні 1986 року брали участь в ліквідації аварії. «Ми думали тоді, що рятуємо Чорнобильську зону, а виявилося, що врятували Європу», – каже ліквідатор. Службу проходив на посаді начальника Контрольно-пропускного пункту «Старі Соколи». Це один з тих населених пунктів на півночі Київщини, за яким простягався колючий дріт огорожі Зони відчуження.
На КПП довелося працювати з різним контингентом. Траплялись ділки, які намагались вивезти з могильників автобуси, іншу техніку, яка мала завищену у сотні разів дозу радіації. Затримували «м’ясників», які з зони відчуження намагались вивезти тушки вбитих тварин. Траплялись особи, які, навпаки, намагались сховатись в зоні відчуження від слідства, суду.
«Маючи певну обізнаність про смертельну дію радіації на організм людини, я вимагав від колег по службі вживати тільки воду і готувати їжу з бутильованої води. Харчувалися в основному консервами. Ми не вживали м’ясо дичини, якої довкола було в надлишку. Радив колегам і сам вживав не менше двох склянок червоного вина на добу. Можливо, це і захистило певною мірою наше здоров’я від пагубної дії радіації», – розповідає Віктор Миколайович.
Після закінчення відрядження продовжив службу в Ярмолинецькому РВВС на посаді дільничного інспектора міліції по обслуговуванню сіл: Шарівка, Боднарівка, Пасічна, Магнишівка, Васильківці, Вербка, Вербка Мурована, Лебедівка, Борбухи. Згодом керівництвом райвідділу був переведений на дільницю в населених пунктах станція Ярмолинці, Томашівка, Нове Село.
Правилом служби було, що виїжджаючи на дільницю обслуговування, завжди мав мати гарний вигляд – від доглянутої зовнішності та випрасуваного форменого одягу до позитивного настрою.
«Я знав, що проходячи по селу чи зустрічаючись із людьми, керівниками підприємств – на мене дивляться, як на представника закону.
Початок дев’яностих років був дефіцитом паливно-мастильних матеріалів, на АЗС паливо було відсутнє повністю, господарства рахували кожний літр. Тому для виїздів на дільницю обслуговування я використовував особистого коня з кавалерійською збруєю, яка залишилася від діда-кавалериста.
З 1993 по 1998 роки працював на посаді старшого дізнавача Ярмолинецького РВ УМВС. Служба в міліції, звання офіцера-правоохоронця, привчили до дисципліни, відповідальності за поставлені завдання, роботу в колективі, інколи ризиковану, щоб втихомирити чи затримати порушника закону, домашнього насильника. За роки служби в підсвідомості назавжди залишилось відчуття ліктя колеги, і ти впевнений, що він захистить твою спину, або ти захистиш його, не рахуючись ні з чим», – ділиться ювіляр.
В 1998 році вийшов у відставку за вислугою років в званні майор міліції. Перебуваючи на пенсії, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, згідно Указу Президента, почергово, було присвоєно звання – «полковник міліції у відставці».
Після виходу на пенсію ще багато років уві сні я допрацьовував незавершені справи, організовував засідки на затримання особи, що перебуває у розшуку.
З 1998 по 2010 роки працював на різних посадах будівельних об’єктів в м. Хмельницький, де освоїв декілька будівельних професій, які стають корисними вдома, на роботі і для допомоги в ремонтах друзям і знайомим.
З 2010 по 2014 роки трудився на різних об’єктах в службі безпеки «Агропідприємства «Кернел».
У 2014 році жителями станції Ярмолинці був обраний депутатом Ярмолинецької селищної ради від політичної партії «За конкретні справи». Під час депутатської діяльності, до 2019 року, було ініційовано і втілено в життя багато ідей у галузі соціальної сфери для покращення добробуту станційних жителів. Зокрема, встановлено зупинку для очікування автобуса, висаджено парк плодових дерев в районі кочегарки, відремонтували і відкрили амбулаторію загальної практики сімейної медицини, не допустили відкриття пункту спалювання шкідливих відходів неподалік житлової зони.
На теперішній час продовжує працювати в «Агрохолдингу – 2012» менеджером по роботі з пайовиками.
Відрадою в житті є постійне спілкування з колегами пенсіонерами-правоохоронцями в офісі Громадської організації «Ярмолинецька асоціація ветеранів та пенсіонерів правоохоронних органів району». Власними силами колег відремонтували приміщення, якому біля двох століть. Там ми збираємось і обговорюємо усі насущні питання, які виникають в побуті наших сімей, організовуємо допомогу бійцям ЗСУ – членам нашої організації, вдовам і неповнолітнім дітям померлих колег. В 2022 році провели капітальний ремонт автомобіля УАЗ-452 і передали для ЗСУ. В цьому місяці члени організації зібрали кошти, використали фінансову допомогу аграріїв, жителів громади для придбання автомобіля «MitsubishiL200» для передачі нашому колезі, який служить у ЗСУ та перебуває на передовій. В цих справах – Віктор Миколайович Бурковський – активний учасник.
Отож, у день славного ювілею щиро вітаємо Вас, шановний Вікторе Миколайовичу! Дякуємо за роки невтомної роботи та зичимо міцного здоров’я, подальших успіхів у праці, родинного благополуччя та дочекатися нашої спільної Перемоги над російським окупантом. Многая Вам літа!
Микола Степанишен, голова громадської організації “Ярмолинецька асоціація ветеранів та пенсіонерів правоохоронних органів району”.
