До дня пам’яті жертв Голокосту у селі Шарівка відбулися зйомки телевізійного сюжету для «Суспільне Хмельницький» про те, як вшановують пам’ять невинно закатованих євреїв у період Другої світової війни місцеві жителі.
Автори сюжету – Ярослава Антошевська та Іван Мовчан. Місцем проведененя зйомок стала невеличка локація на околиці села Шарівка, де в період Другої Світової війни був яр, а восени 1942 року фашисти розстріляли тут більше пів тисячі жителів так званого єврейського містечка. Нині тут пам’ятник.
Про страшні події, що відбувалися більше 80 років тому, розповідав учитель історії місцевої школи Олександр Король: «Людей вели сюди колоною, яка починалася на одному пагорбі яру, біля церкви, а закінчувалась тут, в пологій долині. На іншому пагорбі кулеметник робив свою страшну роботу, розстрілював ні в чому невинних чоловіків, жінок і дітей, яких перед розстрілом роздягали та по десять осіб ставили на визначене місце».
За словами Олександра Володимировича, були в Шарівці і ті, кому вдалося уникнути знищення. Їх переховували місцеві жителі на свій страх і ризик.
Пригадала розповідь дідуся і Ірина Сікорська – педагог-організатор Шарівського ЗЗСО I-III ступенів. Тоді він, 14-літнім підлітком разом із сільськими хлопчаками спостерігав, як відбувалося те криваве дійство. Підлітки із протилежного пагорба, сховавшись, дивились і одночасно тремітли від страху, а місцевих жителів-українців до місця страти фашисти не підпускали.
Кого не розстріляли в Шарівці, відправляли в гето – місце примусового тримання євреїв у Ярмолинцях, колишньому райцентрі.
Про події, що відбувалися у Ярмолинцях, багато писав кандидат історичних наук, професор Кам’янець-Подільського національного університету Юрій Хоптяр, який теж взяв участь у зйомках сюжету. Юрій Анатолійович опрацював наявні історичні документи, трудився в архівах і на основі проведених досліджень стверджує, що у Ярмолинцях було розстріляно близько 14000 євреїв.
Пам’ятник розстріляним євреям у Шарівці встановили у 2004 році на місці обеліску. Але і до того часу жителі села доглядали за місцем навколо обеліску.
Про те, як педагоги місцевої школи разом із учнями прибирали священне місце та приносили сюди квіти, розповіли брати Гжегожевські – заслужені артисти України, а в минулому – вчителі, які розпочинали свій трудовий шлях на педагогічній ниві у Шарівській середній школі.
Нині за пам’ятником доглядає місцевий старостат та жителі села, які самостійно приходять сюди, розповів староста села Микола Завацький. Як символ пам’яті приносять каміння. Традиційно так було і в День пам’яті жертв Голокосту 27 січня.
Алла Гуменюк.
