Лиш раз в рік таке буває:
Господь небо відкриває,
І на землю поспішає Миколай.
В кожну хаточку, домівку,
Чемним дітям під голівку
Ласку Божу залишає Миколай.
Цьогоріч День Святого Миколая відзначаємо 6 грудня (замість 19 грудня), у відповідності до нового церковного календаря.
Дорослі і діти люблять і шанують святого Миколая. Щороку приходить він у кожну господу з миром і дарунками. Для маленьких стає чарівною казкою, коли невидимо Миколай з’являється вночі з 5 на 6 грудня і кладе під подушку такі бажані гостинці. Виростають діти – і добра казка зникає, а Миколай залишається.
Мабуть, немає на нашій землі жодного християнського дому, де не було б на стіні образу святого Миколая. Немає душі, що не горнеться до цього великого Святителя.
Святий Миколай для християн з давніх-давен – це правдиве правило віри і уособлення доброти. Кожна християнська душа любить його і звертається до нього зі своїми потребами, бо серце відчуває і знає, що він колись, за свого земного життя, був добродієм для християн, отож і сьогодні, перебуваючи у Вічному житті, може подати нам руку допомоги у біді.
Сімнадцять століть тому у візантійському місті Патар, що на південному узбережжі Малоазійського півострова (нині Туреччина), мешкало благочестиве християнське подружжя Феофана і Нонни. Довгі роки в них не було дітей. Та слізними молитвами, милостинею та обітницею присвятити дитя Богу, удостоїлися вони великої ласки – спадкоємця, який прославив батьків у віках.
Приблизно 280 року у них народився син, якого назвали Миколаєм, що в перекладі з давньогрецької означає “переможець народу”. З раннього віку Святе письмо було в нього улюбленою книгою, цілі дні проводив хлопчина у церкві, а ночами молився і читав. Духовне коріння і великий талант Миколая помітив його рідний дядько – єпископ Патарський. Власне, він допоміг племіннику стати читцем у церкві, пізніше дияконом, а згодом і священиком.
Гарячою вірою, мудрими проповідями юнак викликав подив і глибоку повагу пастви. Невдовзі його було обрано єпископом міста Міри. Та навіть в архієрейському чині Святий залишився прикладом смирення, доброти, милосердя, продовжував носити простий одяг. Все це особливо цінувалося християнами в час гонінь на Церкву імператором Діоклетіаном (284-305). За вірність Христовій церкві єпископа Миколая кинули у в’язницю. Та він мужньо переносить ув’язнення і допомагає іншим християнам витримати у кайданах, катуваннях, холоді і голоді. Щойно після коронування імператора Костянтина Великого, який дарував Церкві свободу, Миколай повернувся з тюрми до своїх вірних.
Ставши єпископом, Миколай присвятив своє життя справі милосердя. Весь батьківський маєток роздав убогим. Як щедрий Бог із небес, він часто відвідував помешкання багатодітних родин, хворих людей і обдаровував їх чим міг. Ще за життя його називали “батьком сиріт, вдів і бідних”.
Одна із легенд розповідає, що одного разу, ще будучи хлопцем, Миколай дізнався, що на околиці міста живе бідна дівчина, яка не може вийти заміж тільки тому, що немає посагу. Хлопець вирішив зарадити біді дівчини. Уночі він прийшов у її дім і непомітно підкинув пакунок із необхідною сумою грошей. Ясна річ, бідна дівчина вирішила, що це втручання неземних сил, і містом поширилась чутка, що янгол спустився з неба й допоміг закоханим. Це була найщасливіша подія в житті Миколая, він зрозумів, що його призначення – робити добро. Ще багато добрих справ зробив Миколай, і весь час він ховався, не вказував свого імені, а місто дивувалося все більше. Але люди – дуже допитливі, тому й вистежили хлопця. Коли вони дізналися, то зробили його своїм єпископом. По смерті він був канонізований за милосердя і, зокрема, за те, що завжди виступав як супротивник смертної кари. За переказами, навіть його святі останки мають надзвичайні властивості: вони зберігаються нетлінними й виробляють чудесне миро, від якого багато людей зцілилося.
На наші українські землі культ святого Миколая прийшов разом із християнською вірою. У другій половині XI століття у Києві на могилі князя Аскольда була зведена перша церква святого Миколая, зараз ж їх – сотні. За князя Ізяслава Святославовича збудовано у Києві монастир під покровом святого Миколая.
За повір’ям нашого народу, святий Миколай є оборонцем від стихійного лиха, опікуном мореплавців. Наш народ цінує ікони цього святого, декілька із них є чудотворними. У соборі святої Софії в Києві є ікона святого Миколая так званого Мокрого.
Легенда розповідає, що одна сім’я човном поверталася з Вишгорода до Києва, і під час бурі, яка раптом зірвалася, хлопчик випав з човна і потонув у Дніпрі. Через кілька днів дитину знайшли мокрою біля ікони святого Миколая у Софійському храмі, живою і здоровою. Звідси й назва ікони.
Діти для святого Миколая – найрідніші і найсвятіші створіння, які завжди потребують захисту, уваги, лагідного ставлення. Для них він – і опікун, і заступник у біді, і привітний дідусь, що гладить по голівці, радує подарунками. Водночас, святий Миколай вимагає від діток слухняності, працьовитості, ввічливості. За всі оці чесноти Святий може воздати велику винагороду в день свого Успіня, яке тепер буде вшановуватись церквою 6 грудня. Цей день завжди є чудодійним святом для дітей. Бо Миколай знає уподобання кожного малюка. За радянських часів це свято було частково забуте, традиції збереглися тільки на Заході України. Натомість зараз відбувається надзвичайно швидке відродження таких приємних національних обрядів.
Колись на Миколая варили пиво, скликали гостей, пили, гуляли, веселились, а по обіді запрягали найкращих коней і з піснями їздили навколо села. У цей день також влаштовували повчальні вистави на релігійні теми, де разом із святими діяли чорти. Після закінчення вистави костюмований святий Миколай здійснював церемонію вручення подарунків дітям.
Багато добрих справ було зроблено цим Божим чоловіком. Благодійність Чудотворця відбувалася завжди таємно, враховуючи один із принципів Христової науки: “Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас…” Він не чекав подяки за свої добрі справи. Найбільша нагорода для нього – бачити умиротвореність і вдоволеність людини, спокій, гармонію, достаток у її житті.
Святителю Миколаю, помагай у потребі! І прийде преподобний Миколай своєю духовною сутністю в кожен дім. А люди попросять святого Чудотворця заступництва і милосердя перед Богом, оскільки “він другий після Бога заступник на землі”.
Микола Побережний, голова районного осередку товариства “Просвіта” ім. Т.Г.Шевченка.
