Багато хто вважає, що навчання – процес нецікавий. Проте студентка 3 курсу історичного факультету Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Оксана Вавшко із Солобковець цю думку точно не поділяє. Адже у неї завжди була велика жага до знань та всього нового, дівчина не лише старанно навчається в університеті, а й постійно займається самоосвітою. Така наполеглива праця, звичайно, приносить свої плоди: Оксана стала однією із кращих серед здобувачів освіти свого навчального закладу, за що отримує Академічну стипендію Кабінету міністрів України. Героїня нашого матеріалу розповіла, звідки такий інтерес до навчання, чи планує працевлаштування за спеціальністю та над чим зараз працює.
– Яким було для тебе навчання у школі?
– Я доволі швидко опановую новий матеріал, тому навчання мені давалось відносно легко, особливо це стосувалося вивчення предметів гуманітарного циклу. Добре навчатись надихало власне бажання – пізнавати щось нове, формувати вміння та навички, розуміти «а чому саме так, а не по-іншому». Власне, саме це бажання засвоювати нові знання переросло в залежність.
– Ти навчаєшся на історичному факультеті, чому саме цей напрям?
– Іще із шкільних років мені подобалося вивчати історію, я щороку брала участь у шкільних та районних олімпіадах із цього предмету, здобуваючи призові місця. Також уже тоді мене цікавили наукові дослідження на історичну тематику, тому тричі брала участь в III етапі Малої академії наук. Написання наукових робіт відбувалося під керівництвом моєї учительки історії Оксани Анатоліївни Черняк, її цінні поради та моя старанність були немарними, адже два роки я займала II місце на обласному рівні. Тому після 11 років навчання у школі я обрала спеціальність «Середня освіта (історія та правознавство)» невипадково. На мою думку, це хороша можливість не лише вивчити історію України, Азії і Африки, Європи і Америки та Сходу, але й здобути знання з психології, педагогіки, соціології, аксіології, а також опанувати основи дисциплін юридичного спрямування. Навчання в університеті дається значно важче у порівнянні зі школою, однак це того вартує. Однозначно.
– Свою наукову діяльність ти продовжуєш і в стінах університету. Розкажи про це детальніше.
– У студентські роки наукова робота розпочалась на 2 курсі з написання курсової роботи на тему «Правове становище селянства та його образ серед української інтелігенції (за матеріалами газети «Громадська думка»)» Усі докладені зусилля виправдали себе – і згодом у студентському збірнику наукових праць була опублікована моя стаття на тему «Газета «Громадська думка» про стан і завдання поширення освіти серед українського селянства в Російській імперії на початку ХХ ст.».
Свою наукову діяльність я розвиваю під керівництвом доктора історичних наук, професора Федькова Олександра Миколайовича , який допомагає з вирішенням усіх складних моментів, що виникають у ході написання робіт. Це надзвичайно мотивує у підкоренні нових вершин.
Зокрема у вересні цього року я брала участь онлайн в ХХІХ зустрічі Міжнародного інтеграційного проєкту для студентів, магістрантів та аспірантів «SzkołaOtwartegoUmysłu». Тема моєї доповіді була наступна: «Селянство у імперській росії як предмет рефлексії сучасної історіографії». Це був цікавий досвід, який сприяв розвитку психологічної рівноваги та ораторських здібностей. На даний момент я теж працюю над статтею, яка присвячена відображенню проблематики селянства у радянській історіографії. Наукова діяльність для мене – це насамперед відповідальність, розвиток інтелектуальних вмінь та можливість проявити свої вміння.
На фото Оксана – із шкільною вчителькою історії Оксаною Анатоліївною Черняк та із деканом історичного факультету Анатолієм Леонідовичем Глушковецьким
– Виходить, що після закінчення університету ти станеш дипломованою педагогинею. Чи є бажання працювати за спеціальністю?
– Я не можу сказати, що 100% пов’яжу життя з цією професією. Однак мені подобається шлях, який я обрала. І впевненість, що усі здобуті знання та навички знадобляться, є. Я бажаю розвивати наукову діяльність та опановувати знання для викладацької діяльності, оскільки, можливо, саме це мені знадобиться у майбутньому. З моїх одногрупників майже ніхто не хоче працювати вчителем…Насамперед це пов’язано з низькою оплатою праці, кількістю навантаження, професійним вигоранням тощо. Перелік можна продовжувати – і сміливо писати монографію на тему складної долі вчителів.
– Цього семестру ти отримала Академічну стипендію КМУ. Чи хороша це мотивація для студентів?
– Перед призначенням стипендії від КМУ я декілька семестрів поспіль отримувала підвищену стипендію. Академічну стипендію КМУ мені призначили на перший семестр 2023 – 2024 навчального року за визначні успіхи у навчанні та науковій роботі. Це була неймовірно приємна несподіванка для мене, проте й разом із тим – потужна мотивація не зупинятись. Для наполегливих студентів це є дійсно хорошим стимулом.
– Чим займаєшся у вільний від навчання час?
– Читаю. Любов до читання передалась мені від покійного дідуся Віктора. Як на мене, це найкращий спосіб розслабитись, побути зі своїми емоціями, осмислити цінність та сенс життя. Мені подобається творчість поетів Василя Симоненка та Сергія Жадана. Із прози особливо полюбились містичні детективи письменника Сергія Тимофійка, який пише під псевдонімом Тарас Мельник. Зараз автор поставив на паузу викладацьку та наукову діяльність і став на захист України.
– І насамкінець хочу запитати, що для тебе – бути представницею сучасної української молоді?
– На мою думку, сучасна молодь – креативна, активна, соціально свідома та патріотично налаштована. Це –молодь, яка займається волонтерством та донатить, робить усе, щоб пришвидшити перемогу України. Бути представником сучасної молоді для мене – відповідально. Однак у кожного з нас є своє призначення, і я – не виняток. Тому продовжую навчатись, щоб згодом сприяти позитивним змінам у суспільстві.
Розмову вела Анастасія Граб.
