У кінці квітня – завжди мінлива погода: то пригріє сонечко, то захмарить, а вночі ще мо- же бути заморозок на грунті. Тому завжди треба бути готовою до сюрпризів. Добре діло – Інтернет, завжди підкаже, який одяг вдягти зранку, чи потрібна парасолька.
Сьогоднішній день має бути насичений справами: побувати в кількох місцях, владнати справи, зробити кілька важливих дзвінків та не забути купити корм для рибок.
Вийшла з маршрутного таксі на потрібній зупинці. Йти недалеко, але почало накрапати. Добре, що зі мною парасолька. Вночі теж був дощ, калюжі ще не встигли просочитися крізь асфальтове покриття. Кругом під ногами повзали дощові черв’яки, так багато, наче хтось порозкладав: довгі, білі, живі шнурки. А, може, випали разом з дощем, тепер повзають, шукаючи собі шлях? Ишла повільно, переступаючи через них. На жаль, автомобілі не могли зробити те саме. Бідолахи повилазили на поверхню, бо в землі не вистачало кисню.
– Куди ви? Цей напрямок небезпечний, розчавлять на асфальті! Зібрати б вас усіх та висипати десь під дерево чи в клумбу, – подумки навіть уявила картину, як серед вулиці збираю… Аж засміялася сама до себе.
– Люди не зрозуміють, ще викличуть швидку допомогу… Подивилася на сіре від хмар небо. Дощ посилився, вулицею потекли потоки дощової води. Вже й не видно черв’яків. Мені назустріч та позаду поспішали люди у своїх справах: до школи, на роботу, в дитячі садочки, до крамниць, до транспортної зупинки. Облич не видно, але дивлячись на розміри, форми та колір парасольок – все зрозуміло… Під чорною повільно йде літній чоловік, під яскраво-червоною молода жіночка, під блискучою поспішає студентка, а під цими смурфіками дівчатка-школярки. Наче б то потрапила в течію яскравих парасольок: білі, чорні, сині, рожеві, червоні, з чудернацькими візерунками та квітами. Були навіть: прозорі, трансформери та тростинки. Хмурий, прохолодний, дощовий день вмить став розфарбованим та кольоровим.
Прибувши до дверей першого пункту призначення, струсила та склала свою рятівницю кольору фіалки. Небо вияснилося, дощ скінчився. Разом із сонячним промінням з вулиці зникли яскраві парасольки, як і не було.
– Хіба за інших умов я б це побачила?… Авжеж, ні! Назву цей день “Днем яскравих – парасольок”, нехай буде все на позитиві! – з посмішкою відчинивши вхідні двері, зробила крок.
Наталія Міхайлова.
