«Завжди терновий вінець буде кращим, ніж царська корона, завжди величніша путь на Голгофу, ніж хід тріумфальний; так з передвіку було і так воно буде довіку, поки житимуть люди і поки ростимуть терни». Леся Українка.
В історичному духовному серці українського Православ’я – у Святій Софії Київській – 27 липня 2023 відбувся Помісний Собор Православної Церкви України, який є вищою владною соборною інституцією, що представляє церковну повноту: мирян, чернецтво, духовенство та єпископат з усіх куточків України.
На ньому були схвалені відповідні рішення, серед яких було затверджено Постанову Архієрейського Собору ПЦУ про календарне питання та остаточно схвалено перехід на новоюліанський календар з 1 вересня цього року, зберігаючи за парафіями та монастирями, які цього бажають, право використовувати старий (юліанський) календар.
Благочинний Ярмолинецького округу ПЦУ о.Миколай Ковалик так прокоментував цю визначну подію: “Ми вітаємо рішення Помісного Собору ПЦУ щодо затвердження Постанови Архієрейського Собору ПЦУ про календарне питання. Парафії нашого округу перейдуть на новий церковний календар. Звичайно, ми не можемо заборонити людям, котрі забажають, святкувати у звичні для них дати, але Богослужіння у храмах звершуватимуться згідно з новоюліанським календарем”.
В одному з поперередніх матеріалів нашого часопису я розповідав про свято Успіня Пресвятої Богородиці, котре відзначали 28 серпня, тобто Першу Пречисту. Другу Пречисту, себто свято Різдво Пресвятої Богородиці, цьогоріч (у відповідності до вищенаписаного) будемо відзначати 8 вересня (замість 21 вересня).
Кожен, хто народжується, має своє призначення, певну роль, яку повинен здійснити. Призначення назаретської дівчинки Марії було особливим, як нікого з народжених – воплотити Сина, який стане царем і Спасителем людства.
В Назареті зацвіла лілея,
То на світ родилася Марія,
Діва прекрасна, як зоря ясна,
Як ся з’явила, всіх звеселила…
Згідно з християнським вченням, у маленькому місті Галілеї Назареті, проживали пращури царя Давида – Йоаким з дружиною Анною. Ці покірні люди нічим не відрізнялися від інших мешканців міста. Щоправда, Йоаким походив з царського роду Давидового, а його дружина була із роду священиків. Але нащадки роду Давидового давно вже стали звичайними, простими людьми, не користувалися жодними привілеями й особливими правилами. Та відзначалися вони великою благочестивістю, смиренністю і милосердям. Все їхнє життя було пройняте любов’ю до Бога і людей. Так вони дочекалися глибокої старості, однак власних дітей не мали. Це дуже засмучувало і тривожило подружжя. Адже тоді люди вважали відсутність дітей ознакою того, що не любить таких Господь, що це – кара Божа на них. І все-таки, незважаючи на доволі поважний вік (а їм було далеко за сімдесят, і в сімейній злагоді вони прожили п’ятдесят літ) Йоаким та Анна не переставали просити в Бога дитини.
Одного разу, коли Йоаким молився і приносив жертву в Єрусалимському храмі, первосвященик Захарія зганьбив публічно Йоакима як бездітного і вигнав із святині. В своєму горі він покинув Єрусалим і поселився в пустелі, де жив самотньо з пастухами. Одного дня, коли він у молитві виливав свій розпач і біль, його дружина молилася в місті. І ось у той же самий час з’явився їм обом ангел і повідомив, що в них народиться дівчинка, яка має виконати особливе призначення. І ось після тривалого очікування, смиренного терпіння за незмінну віру та любов до Бога, один до одного Господь подарував сімейству велику радість. Наприкінці їхнього подружнього життя у них народилася донька.
Дитина народилася чистою, незаплямованою, прекрасною і повною ласки, свідчачи, що вона не підлягає природному закону і впливові гріха.
На восьмий день життя дівчинки безліч ангелів чіткими кроками зійшли з висоти, явилися благословенній матері Анні, сказавши їй, що ім’я дитини буде Марія, що Боже провидіння його вибрало і ухвалило (з єврейської “Марія” означає “володарка”, “надія”). Анна повідомила свого мужа про те бажання Бога. Вони обоє покликали священика і урочисто надали своїй дитині ім’я Марія.
Про дальші події з життя Марії, матері Ісуса, дізнаємося з Біблії.
Для мешканців Назарету Марія була тілесною, земною матір’ю Ісуса, як кожна жінка, хоч відрізнялася від інших побожністю, вірним зберіганням закону, милосердям. Пізнала всі труднощі людського життя, долю сироти, важку щоденну працю, несправедливе переслідування. Потай вона поділяла переконання Сина, але мала замкнені вуста. Саме на прохання Марії Ісус Христос здійснив перше чудо в Кані, перетворивши воду на вино.
Усе життя несла Вона свій хрест, але своєму призначенню залишалася вірна.
Упродовж усіх згадок про Марію у Біблії та інших християнських джерелах перед нами виступає образ мудрої та скромної жінки, глибоко відданої людини Господу; матері, яка воістину здобула визнання і пошану серед людей. Ось чому в церковних проповідях, піснях на честь Різдва Богородиці звеличується її людський і материнський подвиг, закликається наслідувати зразок праведного життя Божої Матері, яка є покровителькою – заступницею людей, розуміє їхню радість і поділяє горе.
У народі це свято називають Другою Пречистою чи Другою Маткою, іноді – “осениною”. До нього колись пекли калачі, готували різні страви, влаштовували гостини, про які згадувалось і в давніх пам’ятках наших предків. Дівчата цього дня до сходу сонця молилися до Богородиці з проханням подати їм добрих і багатих женихів. З цим святом також пов’язується день породіль. Жінки, у яких немає дітей, у цей день запрошують на обід гостей, замовляють Божу службу в церкві, щоб люди помолилися Пресвятій Богородиці. Пасічники в цей день остаточно утеплюють на зиму вулики, а власники овець вдруге їх стижуть.
До Другої Пречистої вже годилось повністю викопати бульбу (“Пречиста – картопля чиста”, – казали з цього приводу) і засіяти пухку землю житом, бо “Перша Пречиста жито засіває, а Друга – дощем поливає”.
Народжена Марія уже змалку була прикрашена такими християнськими чеснотами, як смиренність, покора, любов, скромність, працелюбність. Володіла особливим даром молитви. Найкращим відзначенням цього свята для нас буде прагнення вбирати в свою душу ці Богородичні чесноти. У цей святковий день у щирій молитві ми будемо просити Матір Божу, її милосердного Сина, щоби й нашому народу, Збройним Силам України допомогли подолати і вигнати із земель неньки-України московських окупантів і здобути українцям небесну благодать.
О, Мати Божа! Ми – Твої діти.
Тобі сьогодні приносим квіти,
Тебе благаєм, уклінно просим,
До Тебе в небо ми руки зносим,
Прийми нас, Мати, під свій Покров,
Тобі даруєм серце і любов.
Від нужд і горя нас збережи,
В лихій годині нам поможи.
Микола Побережний, голова районного осередку товариства “Просвіта” ім. Т.Г.Шевченка.
