До найбільших серед дванадцяти річних свят християнського календарного циклу належить і Преображення Господнє, або Спас, що припадає на 19 серпня. Він вважається третім після Різдва і Великодня святом.
За церковними переказами, колись дуже давно в цей день узяв Ісус Христос Петра, Якова та Івана й повів їх на високу гору. Там він прямо на очах у здивованих людей змінився: обличчя його засяяло, одяг став білий. До того ж явилися їм Мойсей та Ілля й вели розмови з Ісусом Христом. А з хмари почувся голос: “Це Син мій улюблений, у котрому моє благословення. Його слухайтесь”.
Усі прочули голос Всевишнього, який возвістив, що Ісус є намісником Бога на землі. Звідси й назва свята – Преображення Господнє. Це видіння є часткою того вічного щастя, яке буде для кожного нагородою за вірність Богові.
Перед Спасом є два тижні посту – Спасівка. Існує легенда, що Спасівка – це продовження Великого посту. Бог призначив для Великого посту дев’ять тижнів, а святі отці стали просити Господа, щоб щось із тим зробити, бо для людей заважко витримати такий довгий піст.
Тоді Бог розділив той піст на дві частини: сім тижнів – навесні перед Великоднем і два тижні – в кінці літа перед Спасом. Ось чому, за народним віруванням, у Спасівку треба так само постити, як у Великий піст.
Спаса – це день поминання мертвих родичів; за народною міфологією, це третій виступ мерців на світ у весняно-літньому сезоні: мерці з’являються на Страсний Четвер, на Зелені свята і на Спаса. Боятися цієї події не потрібно, просто треба вчасно поминати покійників, згадувати їх добрим словом – і в цьому разі вони ніколи живих людей не турбуватимуть.
А в народі свято Спаса має своє світське значення, що пов’язане із святом врожаю, яке використало в своїй обрядовості християнство. І звичай освячувати в церкві дари природи зберігся до сьогодні. Яблука, сливи, груші, обжинкові вінки, бджолині стільники несли до церкви. Іноді на Спаса приносили до церкви також мак, моркву, цибулю, лікарське зілля, зокрема, васильки та чорнобривці. З васильків опісля робили віночки, які клали в подушку жінці-покійниці, обвішували труну. З чорнобривців робили купелі для немовлят. Після відправи починалася посвята принесених продуктів. Особливо чекали, коли освятять яблука, адже до цього дня їх не їли. Ця заборона стосувалася переважно жінок, у яких померли діти і дівчат, що залишились без матерів.
На жаль, нема чіткої відповіді, чому саме жінкам заборонялося їсти до Спаса яблука. Може, це пов’язано з тим, що Єва в раю звабила Адама, посмакувавши недозволеним плодом, і цим плодом було саме яблуко? За її гріх і розплачуватися жінкам.
Зараз мало хто дотримується такого, з погляду сучасної людини, трохи дивного звичаю. А також варто взяти до уваги, що не було за старих часів такого розмаїття ранніх сортів яблук, та й погодні умови були дещо інші.
Із нетерпінням чекали Спаса пасічники. Кожен бджоляр за два-три дні до свята робив ревізію у вулику, щоб визначити, скільки меду взяти собі і скільки залишити бджолам на перезимівок, вилучав пусті вощини, об’єднував малочисельні сім’ї. Напередодні Спаса слід було дати збаночок меду сусідам, приятелям, вдовам, немічним людям, сиротам.
Зі Спасом пов’язані пасічницькі турботи. Перед тим, як приготувати щільники для посвят, газда читав молитву перед іконами Зосима та Саватія – покровителів бджільництва, що часто знаходилися на пасіці. Найкращі щільники відбирав для церкви, а решту складав у липову діжку або стоплював, ретельно перем’явши дерев’яним макогоном вощину. Віск, що спливав наверх, йшов на виготовлення свічок, а барниця – залишки стопленого меду – на обрядовий напій конун.
Спасом завершувався літній сезон. Від цього дня в Україні вже можуть бути приморозки, а тому кажуть: “Прийшов Спас – пішло літо від нас”, “Прийшов Спас, держи рукавиці про запас”, “До Спасівки бджола робить на пана, а після – на себе”, “Як прийде Спас, то комарам урветься бас, а як прийде Пречиста (28 серпня) – забере їх нечиста”.
Погода цього дня показує, якою буде погода на Покрову.
Микола ПОБЕРЕЖНИЙ, голова районного осередку “Просвіта” ім. Т.Г.Шевченка.
